Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 р.
м. Київ
справа № 266/2331/15-к
провадження № 51-121км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Анзійчук Ю.В.,
за участю:
прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника Сніги В.І. (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)
перекладача Ніколаєнка А.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника Сніги В.І. на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050780000433 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, уродженця м. Южно - Сахалінська Сахалінської області Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15, п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 грудня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 15, п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим волі ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 серпня 2017 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено. Визначено вважати ОСОБА_2 засудженим за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 15, п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
У решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 31 березня 2015 року, приблизно о 14 год., діючи з користі, з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині та заволодіння її майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя, а саме мобільним телефоном "Нокіа-808", прийшов до свого знайомого ОСОБА_7, в АДРЕСА_1, принісши із собою знаряддя для вчинення злочину, а саме металеву кухонну сокиру для оброблення мʼяса та розкладний ніж.
В той же день, 31 березня 2015 року, приблизно о 15.30год. ОСОБА_2, перебуваючи у вищезазначеній квартирі, з метою заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу, та умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, діючи з користі та бажаючи настання смерті ОСОБА_7, застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоровʼя останнього, на виконання протиправного умислу, взяв у руки ніж та підійшов до ОСОБА_7, який сидів у кріслі в зальній кімнаті, після чого умисно, з метою заподіяння смерті останньому, завдав йому удар ножем в шию, а потім, продовжуючи свої дії, став завдавати множинні удари сокирою в область голови та обличчя, яких було не менше 17, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя у момент їх спричинення, від яких потерпілий помер.
Після вчинених дій ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном ОСОБА_7, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 7370,38 гривень.
Крім того, ОСОБА_2, 31 березня 2015 року приблизно о 15.40год., перебуваючи у АДРЕСА_1, після того, як вчинив умисне вбивство ОСОБА_7, з метою його приховання, а саме недопущення викриття сторонніми особами, вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_8, яка здійснювала догляд за ОСОБА_7 та несподівано увійшла до вказаної квартири саме в той момент, коли ОСОБА_2 вчинив протиправні дії щодо ОСОБА_7 і могла свідчити проти ОСОБА_2 Останній, тримаючи у правій руці сокиру, зайшов до коридору, де знаходилась ОСОБА_8, і умисно, з метою заподіяння смерті останній, завдав їй удар сокирою в область голови, в результаті чого ОСОБА_8 впала на підлогу, а ОСОБА_2 завдав їй ще три удари сокирою по голові та попав по виставленій для захисту правій руці останньої, після чого затяг її за волосся у ванну кімнату, де завдав один удар кулаком руки по голові останньої, а також декілька раз ударив її головою об пластикову кришку унітазу, після чого затяг у кімнату. Перебуваючи в залі, ОСОБА_8 почала чинити опір та спромоглася вирватися від ОСОБА_2 і вибігти з квартири до під`їзду, де стала голосно звати на допомогу. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Після цього ОСОБА_2, не довівши всіх дій, спрямованих на спричинення смерті ОСОБА_8 до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме, розуміючи, що може бути затриманим сторонніми громадянами внаслідок активного опору ОСОБА_8, яка голосно кричала, вибіг з квартири та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Сніга В.І. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. При цьому зазначає про те, що рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки винесені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що суди не дали належну оцінку всім доказам по справі та не спростували належними доказами відсутність наміру ОСОБА_2 на вбивство потерпілої ОСОБА_8 і розбійний напад на потерпілого ОСОБА_7 з метою заволодіння його майном у звʼязку з чим неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та неправильно кваліфіковані дії підзахисного. Крім того зазначає, що ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за наслідки, які фактично наступили від його дій, тобто в спричиненні потерпілій ОСОБА_8 умисних тяжких тілесних ушкоджень, а саме за ч. 1 ст. 121 КК України.