Постанова
іменем України
04 квітня 2019 р.
м. Київ
справа № 210/2789/15-к
провадження № 51-6775км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Ємця О. П.,
суддів: Білик Н. В., Кишакевича Л.Ю.,
секретаря судового засідання Гапона В. О.,
за участю:
прокурора Парусова А. М.,
захисника ВовкЛ.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Вовк Л.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040230000255 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Ареда Чернишевського району Читинськоїобласті, без постійного місця проживання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 357 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року ОСОБА_2 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди - 9687 грн, та моральної - 1 000 000 грн.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 у строк відбування покарання зараховано строк його попереднього увʼязнення з 10 травня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 9 травня 2015 року приблизно о 20 годині, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2, під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_4 та раніше незнайомим ОСОБА_5, вчинив напад на останнього з метою заволодіння його майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровʼя потерпілого, під час якого завдав один удар рукою в обличчя ОСОБА_5, від якого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_2 продовжуючи свої злочинні дії, завдав останньому ще не менше 5 ударів ногами в ділянки голови і тулубу. Подолавши таким чином волю потерпілого до опору ОСОБА_2 заволодів належними ОСОБА_5 каблучкою, спортивною кофтою, кросівками, грошовими коштами у сумі 20 грн. 25 коп.
Крім того, засуджений вилучив у потерпілого важливі особисті документи - дві банківські картки та з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом зняття готівки, вимагаючи повідомити вірний пін-код від цієї картки, продовжив застосування небезпечного для життя та здоровʼя потерпілого насильства, завдавши ОСОБА_5 не менше десяти ударів руками та ногами в різні частини тіла, а потім клинком складного ножа, який носив при собі, завдав ОСОБА_5 не менше 2 ударів в життєво важливий орган - шию.
У подальшому приблизно о 21 годині 45 годині ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спʼяніння, діючи з корисливих мотивів, з умислом на заподіяння смерті потерпілому, який виник раптово під час розбійного нападу, фрагментом цегли зі значною силою завдав потерпілому не менше 6 ударів в ділянку голови, а потім каменем завдавав йому удари в ділянку голови до тих пір, доки ОСОБА_6 не помер на місці злочину від отриманих ушкоджень, не сумісних з життям.
Заподіяні потерпілому, ОСОБА_2, тілесні ушкодження в області голови, які відносяться до комплексу закритої внутрішньочерепної травми та оцінюються в сукупності, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому звʼязку зі смертю ОСОБА_5
Заволодівши належним потерпілому ОСОБА_5 майном та грошима на загальну суму 1694 грн. 62 коп., ОСОБА_2 покинув місце вчинення злочину та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Вовк Л.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що судове слідство проведено однобічно, не погоджується із кваліфікацією дій її підзахисного, оскільки, на її думку, умисел на вбивство потерпілого у ОСОБА_2 виник після фактично завершеного розбійного нападу з метою заволодіння майном, а тому його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України. Заперечує щодо заволодіння ОСОБА_2 золотою каблучкою потерпілого. Не погоджується з розміром цивільного позову. Стверджує про неправильне застосування судами положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Вовк Л.М. підтримала подану скаргу.
Прокурор Парусов А. М. вважав скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Викладені у касаційній скарзі доводи захисника про те, що кваліфікація дій ОСОБА_2 за п.6 ч.2 ст.115 КК України є неправильною, і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.115 КК України, оскільки умисне вбивство він вчинив у звʼязку з неприязними стосунками з потерпілим, є необґрунтованими.
Так, учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у звʼязку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обовʼязків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також, коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, тобто ч. 4 ст.187 КК України.
Зі змісту пояснень ОСОБА_2 слідує, що він не заперечував вчинення нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровʼя останнього і заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень. Пояснення засудженого щодо заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та заволодіння його майном підтвердив свідок ОСОБА_4, який був очевидцем події.
Водночас, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи свідчать про те, що саме під час вчинення розбою у ОСОБА_2 виник умисел на вбивство потерпілого, який намагався перешкодити ОСОБА_2 заволодіти належними йому грошовими коштами шляхом зняття готівки з банківських карток. Отже, мотивом позбавлення життя потерпілого, який виник саме під час розбійного нападу, а не після нього, було бажання засудженого отримати матеріальні блага для себе, тому його дії за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України кваліфіковані правильно (як ідеальна сукупність злочинів).