Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 2-175/5193/14-ц
провадження № 61-37323св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_5,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2015 року у складі судді Озерянської М. М. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила стягнути з останнього заборгованість за договором позики, яка складається з 3 856 287,20 грн - суми основного боргу та 3 % річних за порушення строків грошового зобовʼязання за період із 02 серпня 2014 року.
На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 22 липня 2013 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір позики, за яким вона надала відповідачу у борг грошові кошти у сумі 73 500,00 дол. США зі строком повернення до 22 квітня 2014 року.
23 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_4 також був укладений договір позики, згідно якого вона передала відповідачу грошові кошти у сумі 44 800,00 дол. США зі строком повернення до 22 квітня 2014 року.
22 квітня 2014 року між ними укладений ще один договір позики, за умовами якого вона передала відповідачу грошові кошти у сумі 133 800,00 дол. США зі строком повернення до 01 серпня 2014 року, про що надав відповідні розписки.
Усно вони домовилися про те, що відповідач до 01 серпня 2014 року поверне їй усі свої борги та по 3 % на місяць за весь час користування її коштами за всіма договорами позики.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 у встановлені у договорах строки борг не повернув, просила позов задовольнити.
У травні 2015 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики від 22 липня 2013 року на суму 73 500,00 дол. США, від 23 жовтня 2013 року на суму 44 800,00 дол. США та від 22 квітня 2014 року на суму 133 800,00 дол. США.
Посилався на те, що він перебував у дружніх стосунках із дочкою ОСОБА_3 - ОСОБА_5 й остання неодноразово зверталася до нього з проханням надати у борг грошові кошти на свої потреби. Він надавав їй у борг власні кошти, а коли у нього не було, то вона просила його позичити ці кошти у її матері ОСОБА_3, оскільки їй особисто мати грошей не надає.
Довіряючи ОСОБА_5, він у 2012 році декілька разів брав у борг у ОСОБА_3 різні суми у доларах США, про що писав їй розписки, та у подальшому передавав ці кошти у борг ОСОБА_5, про що остання надавала свої розписки на його імʼя від 20 травня 2012 року на суму 15 000,00 дол. США, від 16 червня 2012 року на суму 19 500,00 дол. США, від 16 вересня 2012 року на 19 500,00 дол. США, від 16 листопада 2012 року на 20 000,00 дол. США, від 25 грудня 2012 року на 15 00,000 дол. США, 10 липня 2014 року на 13 000,00 дол. США, 10 липня 2014 року на 25 000,00 дол. США та 10 липня 2014 року на 5 000,00 дол. США.
ОСОБА_5 запевнила, що поверне гроші без затримки для того, щоб він, у свою чергу, зміг повернути свій борг ОСОБА_3 вчасно, проте не повернула їх до теперішнього часу.
Зазначав, що ні 22 липня 2013 року грошових коштів у сумі 73 500,00 дол. США, ні 23 жовтня 2013 року - 44 800,00 дол. США, ні 22 квітня 2014 року - 133 800 дол. США він від ОСОБА_3 не отримував і взагалі з нею у ці дні не зустрічався.
Написані ним розписки від 22 липня 2013 року та 23 жовтня 2013 року є безгрошовими і є наслідком грошових зобовʼязань за іншими розписками за 2012 рік, вимоги щодо стягнення боргу за якими ОСОБА_3 не заявлялись, і були написані ним під впливом обману з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які запевнили його, що розписки за 2012 рік знищили.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ввели його в оману і вмовили написати розписки від 22 липня 2013 року та 23 жовтня 2013 року, змінивши суми боргу відповідно на 73 500,00 дол. США (з яких 60 000 доларів США нібито сума боргу, а 13 500,00 дол. США - проценти за користування грошима) та 44 800,00 дол. США (з яких 40 000,00 дол. США нібито сума боргу, а 4 800,00 дол. США - проценти за користування грошима), суми в розписках були зазначені зі слів ОСОБА_3
Розписка від 22 квітня 2014 року також є безгрошовою, оскільки видана ним під впливом обману з боку ОСОБА_3 і ОСОБА_5
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2015 року первісні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 3 856 287, 20 грн та 3 % річних у сумі 150 553, 68 грн, судовий збір у розмірі 3 654 грн, усього 4 010 494, 88 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 свої зобовʼязання за договорами позики від 22 липня 2013 року, 23 жовтня 2013 року та 22 квітня 2014 року не виконав, а тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості на загальну суму 252 100,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 3 856 287,20 грн, та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовʼязання у сумі 150 553, 68 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив із його недоведеності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди, не встановивши факт передачі ОСОБА_3 грошових коштів ОСОБА_4, визнали договори позики укладеними за відсутності жодних доказів з цього приводу.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_5 подала відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_4 та залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подала відповідь на відзив, у якому просить скасувати оскаржувані судові рішення на правити справу на новий судовий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договорів позики недійсними.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року вищезазначену справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 2-175/5193/14ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договорів позики недійсними до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 373/2054/16-ц.
Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду поновлено касаційне провадження у справі № 2-175/5193/14ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договорів позики недійсними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що 22 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, підтверджений розпискою, за яким позивач передала відповідачу у борг грошові кошти у сумі 73 500,00 дол. США, а відповідач зобовʼязався повернути їх у строк до 22 квітня 2014 року.
23 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким останній отримав грошові кошти у сумі 44 800,00 дол. США та зобовʼязався повернути до 22 квітня 2014 року, про що надав відповідну розписку.
22 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, за яким відповідач взяв у борг у позивача грошові кошти у сумі 133 800,00 дол. США зі строком повернення до 01 серпня 2014 року, про що надав власноручно написану розписку. Також між сторонами узгоджено, що якщо відповідач до 01 серпня 2014 року не поверне позивачу всі грошові кошти взяті у борг за вищевказаними розписками, та повинен сплатити 3 % за весь час користування ними за всіма договорами позики.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.