1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Рішення



РІШЕННЯ

Іменем України



03 квітня 2019 року

Київ

справа №9901/608/18

адміністративне провадження №П/9901/608/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді Юрченко В.П.,

Суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представники позивача - ОСОБА_1, Кравець Р.Ю.

представник відповідача - Русакова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,



ВСТАНОВИВ:



04.06.2018 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов вказаний позов ОСОБА_4, у якому вона просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач) №1331/0/15-18 від 04.05.2018 "Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частин шостої статті 126 Конституції України".

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що оскаржуване нею рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки містить прямі посилання на рішення ВРП від 29.03.2017 №4020/3дп/15-17, яким її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади, в той час як це рішення оскаржується у судовому порядку, а тому до вирішення справи судом не може бути підставою для прийняття спірного рішення.

Крім того, Вищою радою правосуддя здійснено аналіз судового рішення, яке визнано законним і залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, при тому, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством. Оскаржуване рішення ВРП зводиться до того, що процесуальні порушення, які не вплинули на правильність вирішення справи по суті, є порушенням присяги судді, що не сумісне із здійсненням правосуддя. ВРП розглянуто і прийнято рішення в звʼязку з наявністю процесуальних порушень, які не були і не могли бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, тобто мали місце процедурні питання, які не впливають на правозастосування та вирішення спору, тому відсутні підстави для висновку про підрив авторитету правосуддя. Крім того, даним судовим рішенням навпаки було захищено права акціонерів, тому знову ж таки незрозуміло чому, ні Дисциплінарна палата, ні ВРП не надає оцінку співмірності порушених прав акціонерів та не враховує, що у стороннього спостерігача та в акціонерів авторитет правосуддя було укріплено та піднесено, а не підірвано. Ні в рішенні Дисциплінарної палати, ні в рішенні ВРП не наведено мотивів, з яких вбачається, що було підірвано суспільну довіру до суду як власне судове рішення, яким вирішено по суті спір з правильним застосуванням закону. Позивач зазначає, що в звʼязку з відсутністю обґрунтування незрозуміло, з яких підстав відповідач дійшов висновку, що суддя, здійснивши розгляд вказаної адміністративної справи вичинила грубе порушення закону, яке мало наслідком підрив довіри до суду і для притягнення її до відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Серед підстав для прийняття оскаржуваного рішення вказано: "…судом не надано правової оцінки тій обставині, що з дня вчинення всіх оскаржуваних реєстраційних дій минуло більше шести місяців". Проте, такі висновки відповідача є надумати, і не відповідають дійсності, так як під час отримання адміністративного позову вона не допустила порушень вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в частині пропуску заявником шестимісячного строку на звернення до суду, так як початок обчислення такого строку було здійснено з часу, коли особа - заявник позову дізнався про порушене право.

Також серед підстав спірного рішення вказано: "судом не надано правової оцінки факту підписання позовної заяви не уповноваженою особою, оскільки не було додано до позовної заяви довіреності на представництво у суді інтересів". Важко погодитись з таким висновком, адже під час подальшого судового розгляду справи встановлено, що довіреність від імені позивача наявна, однак з технічних причин випадково не була долучена, тому жодних протиправних наслідків у вигляді здійснення представництва без належних повноважень не настало та не вплинуло на вирішення справи по суті, що встановлено судами апеляційної та касаційної інстанцій. Щодо висновку про незалучення третіх осіб (ЗАТ "Житомирські ласощі", ТДВ "ЖЛ") до розгляду адміністративної справи, то вони є неспроможними, оскільки в даному випадку вона не вчиняла жодних дій аби приховати факт розгляду даної справи, тому кожен учасник з обох товариств мав право звернутись з відповідним клопотанням та реалізувати свої процесуальні права тим, більше як видно із самого рішення Дисциплінарної палати, спір між даним товариствами не єдиний, що є підставою для висновку, що учасникам відомо про здійснені судові процеси. З огляду на це, не зрозуміло як суддя здійснила "усунення осіб від участі судового розгляду", адже клопотання про залучення суду не заявлялись і не вирішувалось. З приводу того, що не було здійснено заміну відповідача та нібито допущення неналежного представника відповідача до розгляду адміністративної справи, позивач зазначає, що питання неналежного відповідача переглядалось судами апеляційної і касаційної інстанцій, де таке порушення не підтвердилось і рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суддів вищих судових інстанцій, які переглядали справу в апеляційному та касаційному порядку, також намагались притягнути до дисциплінарної відповідальності, але негативне рішення, яке є предметом оскарження винесене лише стосовно неї, що свідчить про порушення відповідачем принципу пропорційності застосування дисциплінарної відповідальності.

Позивач також доводить суду, що формулювання змісту рішення яким застосовано дисциплінарне стягнення здійснено відповідачем із порушенням принципу презумпції невинуватості, так як окремі його формулювання застосовано в стверджувальній формі і звинувачують позивача у вчиненні злочину, що матиме наслідком негативний вплив на ділову репутацію позивача та її подальшу карʼєру.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями адміністративна справа №П/9901/608/18 розподілена на склад колегії суддів: Юрченко В.П. - головуюча суддя; Васильєва І.А.; Пасічник С.С.; Хохуляк В.В.; Ханова Р.Ф.

05.06.2018 провадження за вказаним позовом ухвалою Суду було відкрито, справа призначена для розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 21.08.2018 об 10:30 хв. з викликом сторін.

18.06.2018 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі, у звʼязку із оскарженням ОСОБА_4 преюдиційного у даній справі рішення ВРП від 29.03.2018 №930/0/15-18, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13.12.2017 №4020/3дп/15-17, яким вирішено звільнити позивача з посади.

Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2018 вказане клопотання було задоволено, провадження по справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи справи №11-497сап18 за скаргою ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя від 29.03.2018 №930/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17 "Про притягнення суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4, Господарського суду Житомирської області ОСОБА_10 до дисциплінарної відповідальності та відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_12 і припинення дисциплінарного провадження стосовно неї".

27.03.2019 провадження по справі поновлено в звʼязку з закінченням розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

Представник ВРП у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовому відзиву, які містяться в матеріалах справи, де зазначила, що факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення Відповідача та його дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, є підтвердженим постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.12.2018 справі № 11-497сап18 та не потребують доказування. У звʼязку з наведеним є безпідставними доводи позивача щодо відсутності в рішеннях ВРП мотивів для застосування до нього такого дисциплінарного стягнення як подання про звільнення його з посади судді. Як вбачається із витягу з протоколу засідання ВРП № 31 від 04.05.2018 "за" звільнення позивача проголосувало 14 членів Ради, "проти" - 0, "не брали участі в голосуванні" - 0. Рішення Ради, її органів ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його хвалені. Дане рішення також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. При цьому, доказів про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя Позивачем не наведено. Відтак підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відсутні.

У відповіді на відзив представника відповідача, адвокат Кравець Р.Ю. вказав, що ВРП, приймаючи спірне у даній справі рішення, взяла за основу своє ж рішення, яким залишила скаргу позивача на рішення Дисциплінарної палати про внесення подання про звільнення позивача з посади. Вказане стало підставою для подання на засіданні ВРП відводу всім членам, які не були задоволені, як і не було задоволено клопотання про розгляд питання щодо позивача у закритому засіданні, що вказує на упередженість відповідача, оскільки одні і ті ж члени ВРП приймали участь у прийнятті рішення спочатку Третьою Дисциплінарною палатою, а потім у перегляді цього ж рішення у повновагу складі ВРП. Крім того, ВРП застосовано спрощений підхід складення рішення, оскільки не наведено жодних мотивів, не відображено усіх обставин, що мали місце під час вирішення питання про звільнення, зокрема не вказано, що позивач надав пояснення, заявляв відводи та просив розглядати справу в порядку закритого засідання, тощо.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників позивача, представника відповідача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 Указом Президента України від 15.06.2012 №394/2012 призначена строком на пʼять років на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду.

15.02.2017 до ВРП надійшло звернення ОСОБА_11, у якому він порушував питання про перевірку дій ряду суддів під час здійснення ними правосуддя, у тому числі судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4. при розгляді справи № 819/3419/15.

Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 08.11.2017 № 3620/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4., Господарського суду Житомирської області ОСОБА_10, ОСОБА_12

Розглядаючи скаргу, дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку, що під час розгляду справи №819/3419/15 за позовом ОСОБА_13 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації обʼєднань громадян Житомирського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування реєстраційних дій та записів про них, суддя ОСОБА_4. допустила низку істотних порушень норм процесуального права, чисельність і характер яких викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади.

У своїй сукупності порушення, допущені суддею ОСОБА_4. на момент вчинення, утворювали порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у відповідній редакції (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя) і є підставою для звільнення судді з посади. На час розгляду дисциплінарної справи відповідні дії судді містять ознаки істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини девʼятої статті 109 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (суддя допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).

З наведених підстав Третя Дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17 яким притягнула суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4, Господарського суду Житомирської області ОСОБА_10 до дисциплінарної відповідальності та відмовила у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_12

Згідно з цим рішенням суддю Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

ОСОБА_4 з таким рішенням Третьої Дисциплінарної палати не погодилася та оскаржила його до Вищої ради правосуддя.

За результатом розгляду цієї скарги ВРП відхилила наведені у ній доводи, погодившись із висновком дисциплінарного органу про те, що очевидний, грубий та умисний характер допущених суддею ОСОБА_4. порушень має наслідком підрив авторитету правосуддя, і що застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому проступку.

Вища рада правосуддя рішенням від 29.03.2018 № 930/0/15-18 залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13.12.2017 №4020/3дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вважаючи це рішення незаконним у травні 2018 р. ОСОБА_4 оскаржила його до суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.12.2018 (провадження №11-497сап18) скаргу ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 29.03.2018 №930/0/15-18 - без змін.

Одночасно з розглядом справи Великою Палатою Верховного Суду, Вищою радою правосуддя розглянуто подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 на підставі пункту 3 частин шостої статті 126 Конституції України.

Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 10.04.2018 доповідачем з розгляду подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17 визначено члена ВРП ОСОБА_15

Дослідивши вказане подання та заслухавши виступ члена ВРП ОСОБА_15, ВРП прийняла рішення від 04.05.2018 №1331/0/15-18, яким вирішила звільнити ОСОБА_4 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду за вчинення істотного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Результати голосування: "за" - 14, "проти" - 0, "не брали участь в голосуванні" - 0.

Мотивами прийняття даного рішення стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою факти порушення присяги судді в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України "Про судоустрій і статус судді" від 07.07.2010 №2453-VI під час прийняття до провадження і розгляду адміністративної справи №819/3419/15. Як вже зазначалось, рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13.12.2017 №4020/3дп/15-17 залишено без змін рішенням ВРП від 29.03.2018 №930/0/15-18.

Законність рішення ВРП від 29.03.2018 № 930/0/15-18 підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-497сап18 від 12.12.2018.

За результатами розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що Вища рада правосуддя, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про Вищу раду правосуддя". Суд зазначив, що оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_4. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади. В рішенні суду вказано, що ВРП і її дисциплінарний орган не переглядали і не ревізували постанову, ухвалену суддею ОСОБА_4. 23 листопада 2015 року у справі № 819/3419/15, водночас у ньому детально обґрунтовано в чому виражено допущення скаржником низки істотних порушень норм процесуального права під час вирішення цієї справи, наслідком яких є підрив суспільної довіри до суду. Так, під час дисциплінарного провадження встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року в справі № 819/3419/15 (суддя ОСОБА_4.) у повному обсязі задоволено позов ОСОБА_13: визнано протиправними та скасовано всі реєстраційні дії та реєстраційні записи ЗАТ "Житомирські ласощі" за період з 03 грудня 2010 року по 15 березня 2011 року, а також реєстраційні дії щодо ТДВ "ЖЛ" у період з 19 травня 2011 року по 25 травня 2015 року. За результатом розгляду вказаної справи було відновлено правопопередника ТДВ "ЖЛ" - ЗАТ "Житомирські ласощі" з іншим складом учасників, ніж ТДВ "ЖЛ", та, відповідно, різними частками у статутному (складеному) капіталі товариств.

Тобто, судове рішення у згаданій справі стосувалося прав ЗАТ "Житомирські ласощі", ТДВ "ЖЛ", яке на підставі ухваленої суддею постанови 27 листопада 2016 року було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак суддя ОСОБА_4 не залучила до участі в справі жодної із зазначених вище осіб, незважаючи на те, що рішення у справі може вплинути на їх права та обовʼязки.

Також, ВРП та її дисциплінарний орган звернули увагу на надзвичайно швидкий розгляд цієї справи - протягом 7 календарних днів з моменту проведення автоматизованого розподілу матеріалів, що є нехарактерним для судді ОСОБА_4. Повний текст судового рішення було виготовлено у день розгляду справи - 23 листопада 2015 року і скеровано відповідачу із супровідним листом, в якому зазначено "до виконання", а не "до відома", хоча рішення не набрало законної сили. Того ж дня о 20 год. 15 хв. текст судового рішення виданий державному реєстратору ОСОБА_16 особисто.


................
Перейти до повного тексту