ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №815/6372/16
адміністративне провадження №К/9901/39220/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 815/6372/16
за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дністровець"
про застосування заходів реагування шляхом тимчасового призупинення господарської діяльності до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами,
за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (у складі колегії суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Державна екологічна інспекція в Одеській області (далі - Інспекція, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дністровець" (далі - СВК "Дністровець", відповідач) про застосування до СВК "Дністровець" заходів реагування шляхом тимчасового призупинення господарської діяльності до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що СВК "Дністровець" здійснюється господарська діяльність без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, отримання якого передбачено положеннями чинного законодавства України, внаслідок чого відповідачем порушено вимоги статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що СВК "Дністровець" не спростовано висновки акта перевірки Інспекції щодо здійснення господарської діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, у звʼязку з чим подальша експлуатація СВК "Дністровець" стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря може призвести до спричинення непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, створення загрози життю та здоровʼю людей.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу СВК "Дністровець" задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до СВК "Дністровець" про застосування заходів реагування - залишено без задоволення.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи до уваги порушення Інспекцією принципу пропорційності під час звернення до суду з даними вимогами та з огляду на ту обставину, що виключно Інспекція повинна вирішувати, дія яких саме обʼєктів підлягає зупиненню в звʼязку з відсутністю дозволу, а не суд на власний розсуд, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про застосування до СВК "Дністровець" заходів реагування шляхом тимчасового призупинення господарської діяльності до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 10 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/6372/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Суддя-доповідач ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 815/6372/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 08 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 09 квітня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що у період з 31 жовтня 2016 року по 14 листопада 2016 року фахівцями Інспекції на підставі наказу від 27 жовтня 2016 року № 759, направлення на перевірку від 27 жовтня 2016 року № 493пр, проведено планову перевірку дотримання СВК "Дністровець" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, за поводженням із відходами та небезпечними хімічними речовинами.
За результатами вказаної перевірки Інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, за поводженням із відходами та небезпечними хімічними речовинами, у висновках якого наголошено, що СВК "Дністровець" здійснюється господарська діяльність без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, отримання якого передбачено положеннями чинного законодавства України, внаслідок чого відповідачем порушено вимоги статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Встановлення вищезазначеного порушення з боку СВК "Дністровець" і стало підставою для звернення Інспекції з позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач зазначає, що СВК "Дністровець" здійснюється господарська діяльність без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, отримання якого передбачено положеннями чинного законодавства України, внаслідок чого відповідачем порушено вимоги статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції не встановлено чи є на сьогодні СВК "Дністровець" забруднювачем атмосферного повітря. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що підприємству не потрібний дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
29 травня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.
Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 (далі - Положення № 454/2011).
Згідно з пунктами 4, 6 Положення № 454/2011 Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про поводження з відходами, щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, тощо.
Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і обʼєктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком субʼєктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.