П О С Т А Н О В А
Іменем України
26 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/495/16 (П/9901/284/18)
Провадження № 11-697заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Карлаша Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Берназюк Я. О., судді: Бучик А. Ю., Гімон М. М., Гриців М. І., Мороз Л. Л.) від 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 14 липня 2016 року № 1402/дп-16 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 4, підп. "а" п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у виді відсторонення на 6 місяців від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обовʼязковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_5 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відмовляючи у задоволені позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення ВККС від 14 липня 2016 року № 1402/дп-16 в частині притягнення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності прийняте у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України.
ВККС у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволені відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
26 березня 2019 року від ОСОБА_5 надійшла заява про перенесення розгляду цієї справи у звʼязку з його хворобою.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає слідуюче.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року розгляд цієї справи вперше було призначено на 17 жовтня 2018 року в порядку письмового провадження без виклику сторін.
16 жовтня 2018 року від позивача надійшло клопотання про призначення розгляду цієї справи у судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року зазначене клопотання задоволено і призначено розгляд справи на 15 січня 2019 року о 14 годині 00 хвилин. Однак, такий розгляд не відбувся у звʼязку із задоволенням клопотання позивача про його перенесення з посиланням на його хворобу. Розгляд справи відкладено на 26 березня 2019 року.
Звертаючись із заявою від 26 березня 2019 року про перенесення розгляду справи, ОСОБА_5 зазначає про неможливість його присутності в судовому засіданні у звʼязку з погіршенням його стану здоровʼя. При цьому, доказів на підтвердження таких обставин позивачем не надано, як і не надано доказів хвороби позивача 15 січня 2019 року.
Крім того, суд враховує й ту обставину, що представник позивача - ОСОБА_3 зʼявився в судове засідання, а тому право ОСОБА_5 на участь у судовому розгляді його апеляційної скарги не порушено.
ВеликаПалата Верховного Суду, ураховуючи викладене і те, що дана справа перебуває в її провадженні з липня 2018 року, дійшла висновку, що заява від 26 березня 2019 року про чергове відкладення розгляду справи спрямована на її затягування, відсутні підстави визнати зазначені позивачем причини поважними, а тому така заява задоволенню не підлягає, у звʼязку з чим суд знаходить можливим розглянути справу за відсутності позивача.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
Президент України Указом від 21 липня 2008 року № 645/2008 призначив ОСОБА_5 на посаду судді Київського окружного адміністративного суду, а Постановою Верховної Ради України від 06 червня 2013 року № 326-VII він обраний суддею цього ж суду безстроково.
Підставою для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності слугували слідуючі обставини:
У липні - вересні 2015 року до ВККС надійшли колективні звернення вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (№ 8вк-5647/15, 8вк-5647/15/1, 8вк-5647/15/2,
8вк-5647/15/3) та звернення прокуратури Київської області від 03 вересня 2015 року № вк-5647/15/4 щодо поведінки суддів Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Заявники скаржилися на неналежну поведінку цих суддів під час здійснення правосуддя в адміністративній справі № 800/1455/15, а саме: порушення правил підвідомчості у вказаній справі; порушення суддею ОСОБА_5 прав і охоронюваних законом інтересів вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" при постановленні ухвали від 28 квітня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову.
26 жовтня 2015 року ВККС відкрила дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_5, а 14 липня 2016 року своїм рішення № 1402/дп-16 притягнула його до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 4, підп. "а" п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону "Про судоустрій і статус суддів" у виді тимчасового на 6 місяців відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обовʼязковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Підставою для прийняття такого рішення є встановлені Комісією факти і обставини, які свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_5 складу дисциплінарного правопорушення, а саме: умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а також правил підвідомчості, що призвело до умисного порушення суддею прав людини і основоположних свобод.
Не погодившись із таким рішенням ВККС, ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВККС, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин:
Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законами України від 07 вересня 2010 року
№ 2453-IV "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-IV, чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення Комісією).
Згідно з ч. 1 ст. 93 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду звернення з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді місцевого суду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 Закону № 2453-VI є Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
За приписами ст. 95 цього Закону передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення. За зверненням, яке відповідає встановленим цим Законом вимогам та не підлягає поверненню, членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Така перевірка проводиться у порядку, встановленому цим Законом. Розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні, на яке запрошуються особа, за скаргою (заявою) якої відкрито справу, або її представник та суддя, стосовно якого відкрито справу.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 96 Закону № 2453-VI орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. За результатами розгляду орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення або відмову в накладенні дисциплінарного стягнення. Рішення у дисциплінарній справі приймається більшістю від загального складу органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який проводив перевірку, не бере участі в голосуванні під час прийняття рішення.
При обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, викладається у письмовій формі, підписується головуючим і членами цього органу, які брали участь у прийнятті рішення, і оголошується на засіданні. Рішення у дисциплінарній справі повинно містити: 1) прізвище, імʼя, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) встановлені обставини у справі з посиланням на докази; 3) мотиви, з яких ухвалено рішення; 4) суть рішення за результатами розгляду із зазначенням дисциплінарного стягнення в разі його застосування; 5) порядок і строк оскарження рішення.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 97 згаданого Закону встановлено, що до судді може бути застосоване, зокрема, дисциплінарне стягнення у виді тимчасового (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обовʼязковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 21 квітня 2015 року суддею Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 було постановлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 810/1455/15 за позовом ПАТ "Білоцерківська теплоенергоцентраль" до Державної виконавчої служби України про: визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України щодо накладення та виконання арешту на кошти ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що містяться на кореспондентських рахунках у фінансових установах, зобовʼязання утриматися від вчинення вказаних виконавчих дій щодо накладення та виконання арештів на кошти ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що містяться на кореспондентських рахунках у фінансових установах, та стягнення матеріальної шкоди за рахунок Державного бюджету України.
28 квітня 2015 року суддею ОСОБА_5 постановлено ухвалу про залучення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - боржника у виконавчому провадженні по виконанню рішення господарського суду у справі № 916/377/15-г до участі в адміністративній справі № 810/1455/15 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Також суддею ОСОБА_5 постановлено ухвалу від 28 квітня 2015 року про застосування заходів забезпечення позову третьої особи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", якою заборонено Державній виконавчій службі України та будь-яким її правонаступникам та органам державної виконавчої служби та їх правонаступникам, Національному банку України (далі - НБУ) та його територіальним управлінням, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", ПАТ Комерційний банк "Правекс-Банк", ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Сітібанк" вчиняти будь-які дії щодо накладення арешту на зазначені в цій ухвалі рахунки та кошти на рахунках ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а також будь-яке стягнення, примусове списання коштів за платіжними та іншими вимогами Державної виконавчої служби України та будь-яких її правонаступників з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", перелічених нижче в ухвалі суду.
29 квітня 2015 року Київський окружний адміністративний суд (головуючий суддя ОСОБА_5, судді: ОСОБА_6, ОСОБА_7) ухвалив постанову у вказаній справі про відмову у задоволенні позову ПАТ "Білоцерківська теплоенергоцентраль" щодо зобовʼязання Державної виконавчої служби України утриматися від вчинення виконавчих дій щодо накладення та виконання арештів на кошти ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що містяться на кореспондентських рахунках у фінансових установах, та стягнення матеріальної шкоди за рахунок Державного бюджету України. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ПАТ Банк "Фінанси та Кредит"), задоволено частково: визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо накладення та виконання арешту на кошти ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що містяться на кореспондентських рахунках, відкритих у фінансових установах, вчинені в межах виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11 березня 2015 у справі № 916/377/15-г. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" відмовлено.
Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "Білоцерківська теплоенергоцентраль" судом вказано на відсутність порушеного права позивача у правовідносинах, що виникли. При цьому, суддею ОСОБА_6 викладено окрему думку, де той вважає, що позовна заява третьої особи з самостійними вимогами ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" не відповідає вимогам ст. 53 КАС України. На його думку, Київський окружний адміністративний суд повинен був постановити ухвалу про відмову у вступі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, повернути матеріали поданого позову цій особі, та вирішити спір виключно за первісно заявленими позовними вимогами ПАТ "Білоцерківська теплоенергоцентраль".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 810/1455/15 скасовано та постановлено нову про відмову у задоволенні клопотання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про забезпечення позову у цій справі. Підставою для скасування ухвали про забезпечення позову суд апеляційної інстанції зазначив відсутність в матеріалах судової справи доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, відсутність очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" або третіх осіб, а також грубе порушення судом першої інстанції приписів ст. 73 Закону України "Про Національний банк України" щодо повноважень НБУ та його територіальних органів, які було обмежено спірною ухвалою про забезпечення позову. Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив факт вирішення спірною ухвалою зобовʼязань третіх осіб, які не були учасниками справи, чим було порушено вимоги процесуального законодавства та права таких осіб.
Також постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року в частині задоволення вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та відмовлено у задоволенні вказаних вимог в повному обсязі. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано порушенням судом першої інстанції приписів нормативно-правових актів НБУ, якими прямо передбачено можливість накладення арешту на кошти банка-боржника, що містяться на його кореспондентських рахунках, та подальші дії державного виконавця з примусового списання коштів. Крім того, апеляційним судом установлено відсутність бездіяльності державного виконавця при накладенні та виконанні арешту на кошти ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що вказує на безпідставність позовних вимог у цій справі.