П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 818/14/18
Провадження № 11-1475апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до начальника Лебединського відділення поліції Головного управління національної поліції в Сумській області Цурікова Олега Миколайовича (далі - начальник Лебединського відділу поліції) про визнання бездіяльності неправомірною та зобовʼязання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 4 січня 2018 року (суддя Бондар С. О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (судді Любчич Л. В., Спаскін О. А., Жигилій С. П.),
УСТАНОВИЛА:
У січні 2018 року ОСОБА_3звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність начальника Лебединського відділення поліції, що полягає у:
- ненаданні відповіді на питання 2, 3, 4 його заяви від 3 липня 2017 року № 311;
- невиконанні вимог, викладених в пункті 4 заяви від 3 липня 2017 року № 311, щодо незалучення позивача до перевірки, позбавлення його права брати участь у перевірці поданої заяви та бути присутнім при її розгляді;
- зобовʼязати відповідача надати відповідь на питання 2, 3 заяви від 3 липня 2017 року № 311.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 4 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що вимоги пунктів 2, 3 та 4 заяви № 311 випливають з вимоги пункту 1 цієї заяви, яка підлягає розгляду в порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тому оскаржувана позивачем бездіяльність начальника Лебединського відділу поліції повʼязана з виконанням обовʼязків у рамках кримінального провадження, а отже, питання, що є предметом позову, регламентуються КПК і мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства, тобтоюрисдикція адміністративного суду на спірні правовідносини не поширюється.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що спір у цій справі належить розглядати в порядку кримінального, а не адміністративного судочинства, оскільки його предметом є бездіяльність відповідача щодо розгляду звернення, яку позивач оскаржує з мотивів порушення субʼєктом владних повноважень положень Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
30 травня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, а 12 листопада 2018 року постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 січня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
У ході розгляду справи суди встановили такі її обставини.
ОСОБА_3 звернувся до начальника Лебединського відділу поліції з заявою від 3 липня 2017 року № 311, у якій просив:
1. Внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364 або 367 Кримінального кодексу України (далі - КК), які скоїли працівники Лебединської районної державної адміністрації Сумській області впродовж 2012-2016 років.
2. Якщо слідчий Лебединського відділу поліції складатиме висновок про відсутність в заяві ознак кримінального правопорушення, вказати статтю закону, яка дає право слідчому робити такі висновки без проведення слідчих дій в досудовому розслідуванні, та назвати докази і зазначити обставини, на підставі яких слідчий дійшов такого висновку.
3. Якщо до внесення зазначених відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з цього приводу, назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони, якими вони керувались при проведенні перевірки.
4. Якщо Лебединський відділ поліції все ж таки буде проводити перевірку без внесення відомостей до ЄРДР, залучити його до цієї перевірки.
13 липня 2017 року начальник Лебединського відділу поліції листом
№ К-122/9829 надав відповідь на заяву позивача № 311, у якій зазначено про те, що за заявою проведена перевірка, цей факт зареєстрований у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. У звʼязку з відсутністю у зазначеній події достатніх даних, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення, та неможливістю внесення відповідної інформації до ЄРДР перевірку припинено.
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів, вважаючи, що начальник Лебединського відділу поліції при виконанні своїх службових обовʼязків проігнорував вимоги 2, 3, 4 заяви № 311, чим обмежив право позивача на інформацію та надання обґрунтованої відповіді, передбаченої статтею 40 Конституції України, а також відповідачем порушено його право на участь у перевірці, що передбачено статтею 18 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
Перевіряючи в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звʼязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобовʼязує надавати такі послуги виключно субʼєкта владних повноважень, і спір виник у звʼязку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є субʼєктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у звʼязку із порушенням її прав у такому процесі з боку субʼєкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС)
Субʼєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субʼєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.