П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 820/11253/15
Провадження № 11-1348апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року (у складі колегії суддів Чалого І. С., Зеленського В. В., Пʼянової Я. В.) у справі за його позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Стандарт" (далі - уповноважена особа Фонду; ПАТ "КБ "Стандарт" відповідно) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
(далі - Фонд) про визнання протиправною бездіяльності та зобовʼязання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду та його уповноваженої особи, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду та зобовʼязати включити позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобовʼязати Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24 червня2016 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду та зобовʼязав включити позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 жовтня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позивачу розʼяснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, у жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи позицію в касаційній скарзі, позивач вказав, що у спірних правовідносинах Фонд та його уповноважена особа здійснюють владні управлінські функції, тобто за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 листопада 2018 року згадану вище справу передав на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
З установлених судами обставин справи вбачається, що 17 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "КБ "Стандарт" укладено договір банківського вкладу № 73404, відповідно до умов якого банк відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 на який було зараховано грошові кошти в сумі 6 тис. 420 доларів США.
Згідно п. 1.2. зазначеного договору, вклад внесено на строк з 17 грудня 2014 року по 17 березня 2015 року включно.
Правління Національного банку України постановою від 19 лютого 2015 року № 116 віднесло ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду рішенням від 19 лютого 2015 року № 38 запровадила в ПАТ "КБ "Стандарт" тимчасову адміністрацію з 20 лютого 2015 року та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.
19 травня 2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, що з 20 травня 2015 року буде розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ "КБ "Стандарт" за договорами, строк дії яких закінчився до 29 квітня 2015 року включночерез відділення Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк").
22 травня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до уповноваженої особи Фонду про включення його до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду, та 05 червня 2015 року отримав відповідь, що за наслідками проведеної перевірки уповноваженою особою Фонду було прийнято рішення про зняття обмежень щодо виплати позивачу коштів.
18 червня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт", а 19 червня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 120 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
У звʼязку з призупиненням здійснення виплат вкладникам ПАТ "КБ "Стандарт" за загальним реєстром вкладників з 24 липня 2015 року Фонд розпочав відшкодування коштів вкладникам банку за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень до Фонду.
31 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Фонду з проханням виплатити грошові кошти в розмірі 6 тис. 420 доларів США, які були розміщені на вкладному (депозитному) рахунку позивача № НОМЕР_1, на що 29 жовтня 2015 року отримав лист з відмовою відшкодування коштів за вкладом, оскільки інформація про його вклад відсутня.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною й такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування (200 тис. грн) після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, звернувся до суду з адміністративним позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.
При цьому позивач оскаржує судове рішення апеляційної інстанції ще з тих підстав, що спір стосовно невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування, є публічно-правовим.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може обмежуватися. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у звʼязку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо повʼязане з процесуальним законодавством.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, і визначення яких залежить від зʼясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обовʼязків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Акти, прийняті субʼєктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних субʼєктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Українисправа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України субʼєктом владних повноважень є, зокрема, будь-який субʼєкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частинами 1 та 2 ст. 17 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у звʼязку зі здійсненням субʼєктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є обʼєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.