П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 826/9960/15
Провадження № 11-1403апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року (суддя Келеберда В. І.) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року (судді Ганечко О. М., Коротких А. Ю., Хрімлі О. Г.), постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року (суддя Келеберда В. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року (судді Ганечко О. М., Коротких А. Ю., Хрімлі О. Г.) у справі № 826/9960/15 за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Терра банк" Ірклієнка Юрія Петровича (далі - уповноважена особа, Фонд, ПАТ "Терра банк" відповідно) та Фонду про визнання протиправними дій і зобовʼязання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи та Фонду, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо розгляду звернень позивача та задоволення його вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу ОСОБА_3 і поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1;
- зобовʼязати відповідачів усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1;
- зобовʼязати відповідачів внести ОСОБА_3 до переліку й реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), запис щодо обліку суми вкладу ОСОБА_3 за договором вкладу "Родинний" від 05 серпня 2014 року № ВДД-163660:840 у загальному розмірі 3 тис. 600 доларів США та нарахованих за вкладом відсотків.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 серпня 2014 року між ПАТ "Терра банк" і ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Родинний" № ВДР-163660:840. Проте ОСОБА_3 дізналася, що відповідач не зарахував на її депозитний рахунок суму останнього поповнення вкладу в розмірі 1 тис. 200 доларів США, у звʼязку із чим сума, що обліковується на депозитному рахунку позивача, становить лише 2 тис. 400 доларів США замість 3 тис. 600 доларів США. Позивач звернувся до уповноваженої особи та Фонду зі скаргами на такі дії, однак відповіді на ці звернення не отримав. При цьому під час здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Терра банк" уповноважена особа сформувала та передала до Фонду реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, в якому сума вкладу ОСОБА_3 зазначена без урахування суми 1 тис. 200 доларів США. 13 лютого 2015 року позивач отримав частину коштів за вкладом у розмірі 2 тис. 400 доларів США. Проте належну ОСОБА_3 суму вкладу в розмірі 1 тис. 200 доларів США відповідачі не повернули.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, закрив провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо розгляду звернень позивача та задоволення вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу ОСОБА_3 і поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1; зобовʼязання відповідачів усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовив.
Не погодившись із указаними судовими рішеннями, представник позивача подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушеннями судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог, а також скасувати судові рішення про закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог представник позивача зазначив, що суд першої інстанції встановив порушення прав позивача, яке полягає у виплаті відшкодування за вкладом в еквіваленті лише 2 тис. 400 доларів США, в той час як сума вкладу становить 3 тис. 600 доларів США, проте безпідставно не захистив та не поновив порушене право. Суд апеляційної інстанції погодився з помилковими висновками суду першої інстанції. Скаржник вважає помилковим закриття провадження в адміністративній справі в частині заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, оскільки саме відповідачі здійснюють управління неплатоспроможним банком і для цього наділені відповідними повноваженнями, а відтак позовні вимоги в указаній частині підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. В касаційній скарзі також зазначено, що після закриття провадження у справі в частині позовних вимог ті ж самі позовні вимоги було заявлено ОСОБА_3 у порядку цивільного судочинства, однак Шевченківський районний суд міста Києва за наслідками розгляду позовної заяви ухвалою від 01 вересня 2015 року у справі № 761/24672/15-ц відмовив у відкритті провадження у справі.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 03 листопада 2015 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у звʼязку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України.
Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 05 серпня 2014 року між ОСОБА_3 і ПАТ "Терра банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Родинний" № ВДР-163660:840 з виплатою процентів щомісячно депозит, за умовами якого вкладник розміщує в банку на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 200 доларів США на строк 3 місяці з 05 серпня по 06 листопада 2014 року. Протягом всього строку дії договору вкладник має право збільшувати суму вкладу шляхом готівкового/безготівкового поповнення рахунку.
На виконання умов цього договору того ж дня ОСОБА_3 поповнила рахунок № НОМЕР_1 на 200 доларів США.
У подальшому ОСОБА_3 внесла кошти на депозитний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 1 тис. доларів США (квитанція від 05 серпня 2014 року № 76067) та двічі по 1 тис. 200 доларів США (квитанції від 06 та 07 серпня 2014 року № 79378, № 96834 відповідно).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 21 серпня 2014 року № 518 "Про віднесення ПАТ "Терра банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду того ж дня прийнято рішення № 72, яким запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Терра банк" та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації банку.
ОСОБА_3 дізналася, що останнє поповнення її депозитного рахунку № НОМЕР_1 на суму 1 тис. 200 доларів США не відображене в облікових документах банку та відсутнє у виписках по її рахунку.
Таким чином, сума, що обліковується на рахунку ОСОБА_3, становить лише 2 тис. 400 доларів США, тоді як має складати 3 тис. 600 доларів США.
09 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до уповноваженої особи з досудовою претензією, в якій просила усунути наслідки порушення банківського обліку та зарахувати на депозитний рахунок позивача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1 тис. 200 доларів США, що внесені на рахунок згідно з квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834.
02 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Фонду зі скаргою аналогічного змісту, в якій просила невідкладно розглянути претензію від 09 вересня 2014 року, відновити її порушене право шляхом включення до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Терра банк" за рахунок Фонду, в частині відшкодування коштів в розмірі 1 тис. 200 доларів США.
На вказані звернення ОСОБА_3 відповіді не отримала.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 грудня 2014 року № 831 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Терра банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24 грудня 2014 року № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Терра банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
Порушення, на думку ОСОБА_3, її права на отримання коштів за договором банківського вкладу за рахунок Фонду стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Закриваючи провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо розгляду звернень позивача та задоволення вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу ОСОБА_3 і поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1 та зобовʼязання відповідачів усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що публічно-правовим спором є лише той спір, який випливає зі здійснення субʼєктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. У вказаній частині позовних вимог ОСОБА_3 фактично оскаржила дії посадових осіб ПАТ "Терра банк" щодо невідшкодування суми банківського вкладу у розмірі 1 тис. 200 доларів США. Отже, між ОСОБА_3 і ПАТ "Терра банк" існує спір, який випливає з договірних відносин, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому рішенням від 13 липня 2015 року у справі № 757/29091/14-ц Печерський районний суд міста Києва визнав за ОСОБА_3 право на відшкодування коштів у сумі 1 тис. 200 доларів США за договором банківського вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840, чим фактично вирішив заявлені в цій справі позовні вимоги у вказаній частині.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України(тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субʼєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС Українисубʼєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субʼєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий субʼєктний склад. Участь субʼєкта владних повноважень є обовʼязковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі субʼєкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного субʼєкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії субʼєктів владних повноважень.
Як зазначалося вище, на виконання умов договору банківського вкладу (депозиту) № ВДР-163660:840 ОСОБА_3 у період з 05 по 07 серпня 2014 року здійснювала поповнення вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_1, однак останнє поповнення в сумі 1 тис. 200 доларів США не було зараховано банком на вкладний рахунок позивача.
Отже, спір у цій частині позовних вимог спрямований на захист речового (майнового) права позивача.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.