Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 757/19121/16-ц
провадження № 14-568цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, відділу урядового фельдʼєгерського звʼязку Державної служби спеціального звʼязку та захисту інформації України у м. Полтаві про відшкодування шкоди та стягнення суми грошової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Москаленко К.О., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Адміністрації Державної служби спеціального звʼязку та захисту інформації України (далі - Адміністрація Держспецзвʼязку), в якому просив суд стягнути на свою користь з МВС України 77 996 грн на відшкодування шкоди та з Адміністрації Держспецзвʼязку 58 696 грн грошової допомоги.
2. ОСОБА_3 посилався на те, що 17 травня 2004 року він був призначений на посаду офіцера фельдʼєгерського звʼязку відділу Головного управління Державної фельдʼєгерської служби України в м. Полтаві. Відповідно до виписки з наказу начальника Управління МВС України в Полтавській області по особовому складу від 07 червня 2004 року його зараховано в кадри МВС України, присвоєно йому спеціальне звання - старший лейтенант внутрішньої служби. Відповідно до наказу відділу Головного управління Державної фельдʼєгерської служби України в м. Полтаві від 11 жовтня 2013 року він був звільнений із займаної посади майора внутрішньої служби, старшого офіцера фельдʼєгерського звʼязку для особливих доручень відділу Головного управління Державної фельдʼєгерської служби України у запас через хворобу (підп. "б" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення). 28 листопада 2013 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання в період проходження служби.
3. Позивач вважав, що відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального звʼязку та захисту інформації (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 року № 605, з Адміністрації Держспецзвʼязку слід стягнути на його користь одноразову грошову допомогу у розмірі 42-місячного грошового забезпечення у сумі 58 696 грн та згідно зі ст. 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з МВС України 77 996 грн на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоровʼя.
4. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Адміністрації Держспецзвʼязку про стягнення суми грошової допомоги відмовлено з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Разом із цим ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до МВС України про відшкодування шкоди та стягнення суми грошової допомоги.
5. У судовому засіданні 12 жовтня 2016 року як співвідповідача було залучено відділ урядового фельдʼєгерського звʼязку Держспецзвʼязку у м. Полтаві, про що зроблено відповідний запис у журналі судового засідання.
6. У процесі розгляду справи ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з МВС України 77 996 грн на відшкодування шкоди та з відділу урядового фельдʼєгерського звʼязку Держспецзвʼязку у м. Полтаві 58 696 грн грошової допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним відповідачем у цій справі є Головне управління Державної фельдʼєгерської служби України в м. Полтаві, а не МВС України, оскільки позивач проходив службу на посаді офіцера фельдʼєгерського звʼязку відділу Головного управління Державної фельдʼєгерської служби України в м. Полтаві. Таким чином, позовні вимоги до МВС України є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Разом із цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відділу урядового фельдʼєгерського звʼязку Держспецзвʼязку у м. Полтаві, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів звернення до уповноваженого органу із заявою та переліком передбачених Порядком документів та що його заяву було розглянуто й відмовлено у її задоволенні, отже, позивач не довів, у який саме спосіб порушено його права відділом урядового фельдʼєгерського звʼязку Держспецзвʼязку у м. Полтаві.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі ч. 1 ст. 377 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
10. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 перебував на публічній службі в розумінні п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому спірні правовідносини між сторонами щодо вимог про виплату грошової допомоги та відшкодування шкоди внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю є публічно-правовим спором, який повинен вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У липні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення у справі про задоволення його позову.
12. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та з огляду на це безпідставно не задовольнили позов. До того ж заявник зазначав, що його позовні вимоги не стосуються прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, а тому спір не є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Щодо меж розгляду судом касаційної скарги
13. 27 липня 2018 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував справу із суду першої інстанції.
14. 29 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.
15. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
16. 14 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
17. 22 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Позиції інших учасників справи
18. У серпні 2018 року від МВС України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно погодилося з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини є публічно-правовими і підлягають розгляду в порядку КАС України, а тому постанову апеляційного суду слід залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
19. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
20. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
21. Суди попередніх інстанцій установили, що 17 травня 2004 року ОСОБА_3 був призначений на посаду офіцера фельдʼєгерського звʼязку відділу Головного управління Державної фельдʼєгерської служби України в м. Полтаві (а. с. 9, т. 1). Відповідно до виписки з наказу начальника Управління МВС України в Полтавській області по особовому складу від 07 червня 2004 року ОСОБА_3 зараховано в кадри МВС України, присвоєно йому спеціальне звання - старший лейтенант внутрішньої служби (а. с. 10, т. 1). Відповідно до наказу відділу Головного управління Державної фельдʼєгерської служби України в м. Полтаві від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади майора внутрішньої служби, старшого офіцера фельдʼєгерського звʼязку для особливих доручень відділу Головного управління Державної фельдʼєгерської служби України у запас через хворобу (підп. "б" п. 64 Положення) (а. с. 11, т. 1). 28 листопада 2013 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання в період проходження служби.