ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/386/18 (П/9901/386/18)
Провадження № 11-1452заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі
Головуючого судді: Князєва В. С.,
судді-доповідача СаприкіноїІ. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,
представника Верховної Ради України - Кот О. В.,
представника Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Мороз Л. Л., судді: Берназюк Я. О., Гімон М. М., Гриців М. І., Коваленко Н. В.) від 19 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя про визнання набуття права на відставку та зобовʼязання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2018 року ОСОБА_7 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив:
- визнати за позивачем набуття права на відставку судді;
- зобовʼязати Верховну Раду України (далі - ВРУ, Рада) внести зміни до Постанови ВРУ від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ "Про звільнення суддів" в частині підстави звільнення, а саме: замість звільнення ОСОБА_7 з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у звʼязку із досягненням
65-річного віку, вказати про звільнення його з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у звʼязку із відставкою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2018 року відмовив у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрали законної сили, постанова суду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_7 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року в частині позовних вимог про визнання права ОСОБА_7 на відставку судді скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
17 липня 2018 року ОСОБА_7 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив:
- визнати за позивачем набуття права на відставку судді;
- визнати неправомірною відмову ВРУ в особі Комітету з питань правосуддя і правової політики щодо звільнення позивача у відставку;
- зобовʼязати ВРУ на найближчому пленарному засіданні розглянути заяву про звільнення його з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у звʼязку з набуттям права на відставку.
Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_7 до Комітету ВРУ з питань правосуддя і правової політики про визнання неправомірною відмови щодо його звільнення у відставку. Вказана ухвала позивачем не оскаржувалась.
В іншій частині позовних вимог ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року відкрито провадження.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
З червня 1980 року по червень 1990 року ОСОБА_7 працював народним суддею Золочівського районного народного суду Львівської області, з червня 1990 року обіймав посаду судді Золочівського районного суду Львівської області; а з 01 червня 2000 року обраний суддею цього ж суду безстроково. Позивач має стаж на посаді судді понад 35 років.
04 грудня 2014 року до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) надійшло повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 з посади судді у звʼязку з досягненням ним
65-річного віку.
02 жовтня 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 27/0/12-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення з посади суддів у звʼязку з досягненням 65-річного віку, у тому числі, судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_7
На підставі цього подання ВРЮ 12 листопада 2015 року ВРУ прийняла Постанову № 788-VIII "Про звільнення суддів", якою звільнено, зокрема, суддю Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_7. у звʼязку з досягненням
65-річного віку.
24 грудня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до ВРЮ із проханням внести подання до ВРУ про внесення змін до Постанови від 12 листопада 2015 року № 788-VIII в частині підстав його звільнення з посади судді, а саме замість "у звʼязку з досягненням 65-річного віку" змінити на "у відставку". Позивач зазначав, що 24 липня 2015 року ним через працівників апарату суду подано заяву про відставку, однак вказана заява через непорозуміння між працівниками апарату суду та працівниками ВККС не була направлена до ВРЮ.
За результатами розгляду заяви позивача ВРЮ листом від 22 січня 2016 року № 400/0/9-16 повідомила його про відсутність у неї повноважень вносити подання до ВРУ про внесення змін до прийнятих Радою актів.
Головою Золочівського районного суду Львівської області Сиваком В. М. також направлялось у 2016 році відповідне звернення до Комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя, за результатами розгляду якого Комітет листом від 21 квітня 2016 року № 04-29/16-1644 повідомив, що Постанова ВРУ від 12 листопада 2015 року № 788-VIII прийнята на підставі подання ВРЮ від 02 жовтня 2016 року № 27/0/12-15.
У подальшому позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до ВРУ про зобовʼязання внести зміни до її Постанови від 12 листопада 2015 року № 788-VIII у частині підстави звільнення його з посади судді, зазначивши інші підстави, замість звільнення у звʼязку з досягненням 65-річного віку, звільнення у відставку (справа № 800/297/16).
Вищий адміністративний суд України постановою від 12 вересня 2016 року відмовив у задоволенні цього позову, мотивуючи тим, що відповідно до закону, чинного на час спірних правовідносин, звільнення судді у відставку відбувається лише на підставі заяви судді, безпосередньо поданої ним до ВРЮ. Однак, як встановив суд, доказів направлення заяви про відставку безпосередньо до ВРЮ позивач не надав. Вказане судове рішення позивачем не оскаржувалось.
31 жовтня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) із заявою про внесення до ВРУ подання про внесення змін до Постанови від 12 листопада 2015 року № 788-VIII в частині зазначення підстав його звільнення.
Рішенням ВРП від 14 грудня 2017 року № 4120/0/15-17 в задоволенні цієї заяви відмовлено. ВРП у своєму рішенні зазначила, що на запит члена ВРП голова суду, в якому працював позивач, направив матеріали службової перевірки обставин, викладених у заяві ОСОБА_7 від 31 жовтня 2016 року. Службовою перевіркою встановлено, що позивач наприкінці липня 2015 року нібито написав заяву про звільнення його з посади судді у відставку і нібито передав її працівникам апарату Золочівського районного суду Львівської області, проте до ВРЮ її не подав. Докази подання ОСОБА_7 такої заяви до Золочівського районного суду Львівської області для подальшого направлення її до ВРЮ відсутні. Рішення ВРП позивач не оскаржував.
Не погоджуючись з Постановою ВРУ від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ в частині підстави звільнення ОСОБА_7 з посади судді, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВРУ, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: (…) досягнення суддею 65-річного віку; (…) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Статтею 111 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" ( далі - Закон № 2453-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених ч. 5 ст. 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.