Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 202/2141/15-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/774/798/18
Провадження № 51 - 7089 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Цигана Ю.В.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Шепелева А.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040660000107 від 24 січня 2016 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, у тому числі вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2012 року за ст. 185 ч. 3, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 18 липня 2014 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 18 днів,
за ст. 187 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого
2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 187 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2012 року
ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада
2015 року, який змінено ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від
02 лютого 2016 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 21 січня 2015 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 98 гривень 40 копійок процесуальних витрат за проведення експертизи.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
28 грудня 2014 року приблизно о 02 годині біля будинку № 14 по вул. Г.Корольової в м. Дніпро з метою заволодіння чужим майном здійснив напад на ОСОБА_3, у ході якого штовхнув потерпілу на землю та завдав їй кулаком правої руки один удар по кисті правої руки, якою вона утримувала свою жіночу сумку, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому проксимальної фаланги 3 пальця правої кисті зі зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Після чого, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_3, в якому вона перебула внаслідок застосування насильства, ОСОБА_1 шляхом ривку заволодів жіночою сумкою з особистими речами та коштами потерпілої, заподіявши їй матеріальну шкоду на загальну суму 6 230 гривень.
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шепелева А.В. у частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ст. 187 ч. 1 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада
2015 року, який змінено ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від
02 лютого 2016 року, ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2012 року
ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк
9 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє увʼязнення з 21 січня 2015 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, а з
21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього увʼязнення за один день позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього. Вважає, що його вину не доведено, а висновки суду щодо його винуватості ґрунтуються виключно на показаннях потерпілої
ОСОБА_3 Указує на те, що основного свідка ОСОБА_4 судом так допитано і не було. Звертає увагу, що за наявності підстави, передбаченої ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України, суд не закрив кримінальне провадження щодо нього. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів його апеляційної скарги. Крім того, звертає увагу на неправильне застосування ст. 72 ч. 5 КК України при зарахуванні у строк покарання попереднього увʼязнення.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шепелев А.В. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого, вважали її обґрунтованою і просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоровʼя особи, яка зазнала нападу, обґрунтовано послався на: показання самого засудженого ОСОБА_1, який не заперечував факту заволодіння ним сумкою ОСОБА_3; показання потерпілої ОСОБА_3 про обставини заволодіння її майном та заподіяння їй тілесних ушкоджень; дані, які містяться у протоколі предʼявлення для впізнання від 28 січня 2015 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_3 впізнала і вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка із застосуванням насильства заволоділа її майном, у протоколі слідчого експерименту від 26 лютого 2015 року за участю ОСОБА_1, в ході якого він вказав обставини вчинення ним кримінального правопорушення; висновок судово-товарознавчої експертизи від 25 лютого 2015 року № 783е про вартість викраденого майна; висновок судово-медичної експертизи про тяжкість виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які не є характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвʼязку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Що стосується допиту свідка ОСОБА_4, то зазначений свідок обвинувачення неодноразово викликався до суду. Згідно з журналом судового засідання від 31 січня 2018 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, у звʼязку з неможливістю забезпечення його явки у судове засідання як за судовими викликами, так і в порядку виконання ухвали про привід, сторона обвинувачення відмовилась від допиту зазначеного свідка. Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шепелев А.В. клопотань щодо цього не заявляли.
Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження, належним чином перевірив доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ШепелеваА.В. про неповноту судового розгляду, недоведеність винуватості, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги в цій частині визнано необґрунтованими.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.
Призначене ОСОБА_1 за ст. 187 ч. 1 КК України покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Разом з тим, доводи касаційної скарги засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання та зарахуванні у строк покарання попереднього увʼязнення є обґрунтованими.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада
2015 року з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року, ОСОБА_1 засуджено за
ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.