Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 2-3424/07
провадження № 61-47579св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація),
треті особи: Державне підприємство інформаційний центр Міністерства юстиції України, комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обʼєкти нерухомого майна", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережна Ірина Григорівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Стройторг", відкрите акціонерне товариство "Банк "Український капітал",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної МариниАнатоліївни, на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року Олійника В. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Державне підприємство інформаційний центр Міністерства юстиції України, комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обʼєкти нерухомого майна", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережна І. Г., товариство з обмеженою відповідальністю "Стройторг", відкрите акціонерне товариство "Банк "Український капітал", про визнання права власності на обʼєкт нерухомості, визнання недійсним іпотечного договору, визнання недійсним та скасування записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек про обʼєкт нерухомості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності, що містить дані про власника ОСОБА_5, оформлене 19 вересня 2006 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу цього ж органу від 12 червня 2006 року № 1742-С/КІ, зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації 25 вересня 2006 року за реєстровим № 49598, в реєстровій книзі за № 423-86.
Визнано недійсним іпотечний договір про передачу в іпотеку обʼєкту нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 126,7 кв. м., укладеного між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_5, посвідчений 06 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною І. Г., ВЕР № 345477-345480, за реєстровим номером № 1314.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на обʼєкт нерухомості, а саме - квартиру АДРЕСА_1.
Визнано недійсними та вилучено запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження за іпотечним договором від 06 червня 2007 року на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним та зобовʼязано державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна: реєстраційний запис № 5084510 щодо обтяження на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним договором, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_5, який посвідчений 06 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною І. Г., ВЕР № 345477-345480, за реєстровим номером № 1314.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" ) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М. А. на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не повʼязані з обʼєктивними, непереборними чи істотними труднощами, а відповідачу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було відомо про ухвалення оскаржуваного судового рішення ще у 2007 році, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з підстав, визначених статтею 358 ЦПК України, так як апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М. А., просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки на підставі постанови Плавління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Починаючи з 20 березня 2015 року керівником ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіна М. А., яка відповідно до вимог закону повинна провести інвентаризацію банківських активів і зобовʼязань. Таким чином, до моменту проведення інвентаризації кредитних справ уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не могла знати про наявність рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2007 року, яке ухвалено не на користь банку. Крім того, інформація щодо вказаного рішення не була зазначена у звітах минулого керівництва банку, тому строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Відзиви на касаційну скарга на час її розгляду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Чинний ЦПК України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.