Постанова
іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 534/1046/16
провадження № 51-643км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання Крохмаль В. В.,
прокурора Матюшевої О. А.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника БєжановоїА. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Пожидаєва В. О. на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170080001370, за обвинуваченням
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.06.2016 за ч. 3 ст. 185 КК до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Комсомольський міський суд Полтавської області вироком від 28 лютого 2017 року визнав винуватим та засудив ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 5819,04 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн - моральної шкоди.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань за цим вироком та попереднім вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 червня 2016 року ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ухвалено зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання термін його переднього увʼязнення з 28 січня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 19 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2, захисника Голосного В. О. та прокурора - без задоволення.
В порядку ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на підставі ч. 5 ст. 72 КК постановив зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання термін його переднього увʼязнення з 28 січня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, приблизно о 23:00 год. 02 жовтня 2015 року біля кафе-бару "Сич" на вул. Піонерській у с. Дмитрівка м. Горішні Плавні Полтавської області під час сварки з ОСОБА_5 на ґрунті раптових неприязних стосунків завдав останньому удар в обличчя, чим спричинив йому тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоровʼя.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Пожидаєв В. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності у провадженні допустимих доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, не навів переконливих відповідей на ці доводи, не спростував їх. Крім того, на його думку, апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення клопотання сторони захисту про виклик до суду для допиту в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, чим було порушено право засудженого на захист.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, при цьому посилались на необхідність зарахування у строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_2 за вироком у цьому кримінальному провадженні, строк його попереднього увʼязнення під час кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 345 КК, за результатами якого цим же судом було ухвалено обвинувальний вирок від 14 грудня 2017 року.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину та про кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону суди зробили на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, що у судових рішеннях докладно мотивовано.
При цьому суд під час прийняття відповідного процесуального рішення згідно з положеннями ст. 94 КПК за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозвʼязку.
Зокрема, винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, підтверджується:
- наданими в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_10, а також даними слідчих експериментів за їх участі;
- даними висновків судово-медичних експертиз;
- поясненнями експерта ОСОБА_11 тощо.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, якими суд обґрунтував обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.