Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 569/16477/15-ц
провадження № 61-2926св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_6, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану адвокатом Бойчук Оленою Петрівною, на постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Шимків С. С., Хилевич С. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_5 про визнання спадкового договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 була цивільною дружиною ОСОБА_8, який був власником квартири АДРЕСА_1.
Під час спільного проживання ОСОБА_4, ОСОБА_8 було складено заповіт на користь ОСОБА_4
15 квітня 2014 року ОСОБА_8 було укладено Спадковий договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М. та зареєстровано у реєстрі за № 1472, відповідно до якого
ОСОБА_5 набуває право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті відчужувача ОСОБА_8 та належного виконання умов договору і державної реєстрації права власності на зазначене в договорі майно.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відтак, до ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_1 перейшло право власності на квартиру, яка належала померлому. Оскільки, на момент смерті відповідач належним чином не виконувала покладених на неї договором умов, ОСОБА_4 просила суд визнати Спадковий договір недійсним.
До початку розгляду судом справи по суті, в судовому засіданні, яке відбулось 18 липня 2016 року позивач, змінила підстави позову, просила суд визнати Спадковий договір недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_8 уклав оспорюваний договір під впливом помилки, оскільки неправильно сприймав фактичні обставини вчиненого правочину.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня
2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_8 та
ОСОБА_5, посвідчений 15 квітня 2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М., зареєстрований в реєстрі за № 1472.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що вказаний правочин був вчинений
ОСОБА_8 під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 05 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року скасовано.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання спадкового договору недійсним.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 не доведено, що внутрішня воля ОСОБА_8, як учасника спадкового договору, не відповідає її зовнішньому прояву волевиявлення, сформульованому під впливом помилки, а також не доведено факту того, що ОСОБА_8 не усвідомлював того, що він помиляється, неправильно сприймав істотні умови договору.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:
У вересні 2018 року представник ОСОБА_4 ? адвокат Бойчук О. П. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги фактично лише доводи, викладені в апеляційній скарзі, не беручи до уваги письмових доказів, що містяться в матеріалах справи та показів свідків, на яких ґрунтувалось рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, оскільки фактично при розгляді справи вирішив не лише долю оспорюваного спадкового договору, а й встановив нікчемність заповіту, який було складено ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про те, що померлий ОСОБА_8 не визнав проживання однією сім?єю більше десяти років разом із ОСОБА_4, свідчать про упередженість суду та неповне з?ясування обставин справи.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що адвокат Савурко О. В. за життя ОСОБА_11, здійснював представництво інтересів останнього, разом з тим, здійснює представництво інтересів ОСОБА_5, що дало йому можливість маніпулювати позицією ОСОБА_8, який був особою літнього віку, не ходив, а відтак особисто давати покази у судових засіданнях не міг.
Суд апеляційної інстанції не вирішив питання допуску до участі у справі на стадії апеляційного провадження ОСОБА_6, яка не є стороною у даній справі, а тому не мала права звертатися до суду з апеляційною скаргою. ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_12 у судовому засіданні не навели жодних обставин, які б вказували на порушення прав чи інтересів ОСОБА_6
Доводи інших учасників справи:
У лютому 2019 року ОСОБА_5 подала відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 вересня 2018 року залишити без змін.
У березні 2019 року представник ОСОБА_6 - адвокат Коноплястий Я. С. подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 569/16477/15-ц з суду першої інстанції.
26 лютого 2019 року матеріали цивільної справи № 569/16477/15-ц надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.