Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 370/2316/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-сс/780/551/18
Провадження № 51 - 9929 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув в судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2018 року.
Обставини справи та зміст оскарженого судового рішення
09 серпня 2018 року ОСОБА_1 в порядку ст. 303 КПК України звернулася зі скаргою до Макарівського районного суду Київської області на бездіяльність слідчого Макарівського ВП ГУ НП в Київській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 29.12.2017 року.
Ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 13 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні такої скарги ОСОБА_1 на підставі ст. 307 ч. 2 п. 4 КПК України.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за якою ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалу слідчого судді, призначивши новий розгляд її скарги від 09.08.2018 року. Вважає ухвалу апеляційного суду незаконною, оскільки вона постановлена з порушенням вимог ст.ст. 399, 422 КПК України, що, на її думку, свідчить про незаконність складу суду, що її постановив. Також зазначає доводи про незаконність ухвали слідчого судді від 13 серпня 2018 року. В доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к і сформульований у ній висновок щодо правозастосування, просить застосувати цей висновок у вказаному кримінальному провадженні при касаційному перегляді ухвали апеляційного суду. Крім того, в порядку ст.ст. 434-1 ч. 5, 434-2 ч. 1 КПК України просить передати її касаційну скаргу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на її думку, вказана справа містить виключну правову проблему.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила в її задоволенні відмовити.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Клопотання ОСОБА_1 про передачу провадження за її касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ст. 434-1 ч. 5 КПК України в порядку ст. 434-2 ч. 1 КПК України не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частина пʼята статті 434-1 КПК України надає право Суду, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
ОСОБА_1 у своєму клопотанні не обґрунтовує наявності у даному кримінальному провадженні виключної правової проблеми й того, що передача вказаного провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. ОСОБА_1 допускає суперечності обґрунтування для такої передачі, оскільки в доповненнях до касаційної скарги посилається, в тому числі, на вже існуючу постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к, і сформульований у ній висновок щодо правозастосування, який, на її думку, необхідно врахувати в цій справі. Тобто змісту і характеру виключної правової проблеми у клопотанні не сформульовано.
Чинне на час касаційного розгляду законодавство України регулює питання застосування норм процесуального права, використаних апеляційним судом у вказаному провадженні, у звʼязку із чим, колегія суддів, дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої ст. 434-1 ч. 5 КПК України.
За таких обставин клопотання ОСОБА_1 про передачу кримінального провадження за її касаційною скаргою на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги та наданих йому повноважень, у звʼязку із чим Суд не дає оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_1 щодо незаконності ухвали слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 13 серпня 2018 року, за якою касаційне провадження не відкривалось, не призначалось до розгляду та яка відповідно до ст. 424 КПК України не є судовим рішенням, яке може бути переглянуте в касаційному порядку.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Положення частини третьої статті 307 КПК України узгоджуються з вказаним принципом, та визначають, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Отже, перелік судових рішень слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які окремо можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, не включає в себе ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР.