Постанова
Іменем України
02 квітня 2019 року
м. Київ
судова справа № 371/834/17
провадження № 51-9585км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
при секретарі Гапон С. А.,
за участю прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 371/834/17 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Миронівського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року засуджено ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК України - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 23 серпня 2017 року.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року вирок Миронівського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, що обтяжує покарання, - повторність вчинення злочину.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Як убачається з вироку, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 13 квітня 2017 року близько 01:00 шляхом вільного доступу потрапив до приміщення літньої кухні, розташованого на АДРЕСА_2, звідки таємно викрав пральну машину "Bosch WAE 20260 PL", яка належала ОСОБА_2, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 3900 грн.
Крім того, 18 травня 2017 року близько 14:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території зазначеного вище домоволодіння, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки "Nokia X1-01", завдавши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 429,33 грн.
05 липня 2017 року близько 10:00 ОСОБА_1, перебуваючи у будинку АДРЕСА_3, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки "Nokia 1101", завдавши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 177,67 грн.
07 липня 2017 року в період із 17:00 до 18:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля магазину "Бережок", розташованого на вищевказаній вулиці, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки "Ergo F240 Pulse Dual SIM", завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 366,67 грн.
15 липня 2017 року в період часу з 11:00 до 12:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4, переліз через огороджений паркан указаного домоволодіння, звідки з господарської будівлі без дверей повторно, таємно викрав велосипед марки "Ardis Kaliber 2.1", завдавши ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 2355 грн.
У цей же день близько 12:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5, незаконно потрапив на огороджену територію зазначеного домоволодіння через відкриті вхідні ворота, звідки повторно, таємно викрав велосипед марки "Ardis Rocks 26", завдавши ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 3031,66 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі:
- прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилися доводи апеляційної скарги, в якій прокурор указував не те, що суд першої інстанції всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку не виклав формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним. Таким чином, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
- засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7, призначити йому на підставі ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього увʼязнення у строк покарання з 23 серпня 2017 року по 04 вересня 2018 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі. Зазначає, що кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 є неправильною, оскільки огороджена територію домоволодіння останнього не належить до житла, сховища або іншого приміщення. Вказує на неврахування судом під час призначення йому покарання усіх обставин, що його помʼякшують та дають підстави для застосування до нього положень статей 69, 75 КК України. Також вказує, що суд першої інстанції, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у вироку не виклав формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним. Крім того зазначає, що апеляційний суд не врахувавши розʼяснення Великої Палати Верховного Суду, яке міститься в постанові від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к) дійшов помилкового висновку про неможливість апеляційного оскарження кваліфікації його дій у випадку застосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 349 КПК України.