П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 754/17001/14-ц
провадження № 61-47882 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В.М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Максимова Ольга Олексіївна, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Актив+",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року в складі судді Грегуль О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Олійника В. І., Кулішенка Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт, складений 24 січня 2012 року ОСОБА_7 на імʼя ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Максимковою О. О.
На обґрунтування позову посилався на те, що в момент складання заповіту на користь відповідача, який є його сином, його брат - ОСОБА_7 не тільки не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а й фізично не мав змоги підписувати документи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не зʼясували фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, ОСОБА_4 вважає, що суд неправомірно не взяв до уваги висновок судово-психіатричної експертизи КЗ КОР "ОПНМО" та безпідставно зазначав, що Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології провів повторну експертизу, оскільки, на його думку, це третя первинна експертиза у справі. Також ОСОБА_4 вважає неправомірним те, що суди не прийняли до уваги показання свідків щодо стану здоровʼя ОСОБА_7
Доводи інших учасників справи.
Відповідач ОСОБА_5 через адвоката Федірко С. А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому мотиви касаційної скарги позивача вважає надуманими, адже всі доводи, викладені в касаційній скарзі, були досліджені при перегляді справи в апеляційному порядку; просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Інші учасники справи не скористались наданим їм правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 січня 2012 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Максимковою О. О., яким усе своє майно заповів своєму племіннику - відповідачу ОСОБА_5
ОСОБА_4, будучи рідним братом спадкодавця, у липні 2012 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання заповіту недійсним з тих підстав, що заповіт підписаний не спадкодавцем, а фізичний та психічний стан спадкодавця не дозволяв останньому зробити будь-які розпорядження майном.
Відповідно до акту посмертної комплексної комісійної психолого-психіатричної експертизи № 346 від 25 квітня 2013 року, проведеної Київським міським центром судово-психіатричних експертиз у справі № 2603/7114/12, ОСОБА_7 на час підписання заповіту (24 січня 2012 року) за своїм психічним станом на цей період міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29 листопада 2013 року № 8420/8421/13-32, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у справі № 2603/7114/12, підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний запис у заповіті від імені ОСОБА_7 виконані самим ОСОБА_7
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року у справі № 2603/7114/12 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Максимова О.О., про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду за заявою представника позивача.
Після залишення позову без розгляду, ОСОБА_4 повторно звернувся до суду з даним позовом про визнання заповіту недійсним з аналогічних підстав.
На виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року комунальним закладом Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне обʼєднання" у справі було проведено посмертну комплексну психолого-психіатричну експертизу, за результатом якої складено висновок № 106ц від 19 серпня 2015 року, згідно з яким за своїм психічним станом ОСОБА_7 не міг 24 січня 2012 року усвідомлювати характер та значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року у справі призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоровʼя України.
Висновком судово-психіатричного експерта № 7 від 23 лютого 2017 року Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоровʼя України встановлено, що визначити психічний стан ОСОБА_7 та вирішити питання щодо його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 24 січня 2012 року не є можливим.
1. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи обох касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.