Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 641/1262/16-ц
провадження № 61-30869св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідачі - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі (Ukraine Mortgage Loan Finance NO 1 PLC), Ті-Ем- Еф Трасті Лімітед (TMF Trustee Limited), ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Сердечний ДмитроВолодимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 липня 2016 року у складі судді Чайки І. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року у складі суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк"), Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі (Ukraine Mortgage Loan Finance NO 1 PLC), Ті-Ем- Еф Трасті Лімітед (TMF Trustee Limited), ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Сердечний Д. В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позов мотивовано тим, що 15 липня 2015 року між представником ПАТ КБ "ПриватБанк" Сердечним Д. В. від імені та в інтересах Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі ( Ukraine Mortgage Loan Finance NO 1 PLC), Ті-Ем-Еф Трасті Лімітед (TMF Trustee Limited), як продавцем, та ОСОБА_7, як покупцем, було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку літ. "А-1" з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0491 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за цією ж адресою.
23 травня 2006 року між ПАТ КБ "ПриваБанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 45 057 доларів США для придбання будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2. На забезпечення виконання позичальником вищевказаного кредитного договору, того ж дня було укладено договір іпотеки, предметом якого є вищезазначений будинок.
Вказувала, що будинок на момент укладення договору іпотеки належав на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_6, проте вона не надавала згоди банку на відчуження будинку, що є порушенням статті 38 Закону України "Про іпотеку". Позивачем була надана згода лише на укладання договору іпотеки від 23 травня 2006 року, а не на звернення стягнення на предмет іпотеки. Оформлення згоди подружжя на розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності, не було зареєстровано як окрему нотаріальну дію в реєстрі нотаріальних дій, а тому це є підставою визнання оспорюваного договору недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 липня 2016 року позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 в інтересах сімʼї та за згодою дружини - ОСОБА_4 придбав у кредит будинок за адресою: АДРЕСА_1, передав його у забезпечення виконання ним кредитного договору в іпотеку, а ОСОБА_4, як дружина, надала нотаріально посвідчену згоду на подальше відчуження будинку та земельної ділянки у разі невиконання кредитного договору, тому відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу від 15 липня 2015 року недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 липня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що надаючи згоду на передачу спірного житлового будинку в іпотеку, ОСОБА_4 надала згоду на його реалізацію у випадку порушення ОСОБА_6 своїх зобовʼязань, надання співвласником повторної згоди у випадку порушення позичальником своїх зобовʼязань не передбачено.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач надавала письмову згоду на відчуження житлового будинку. Посвідчення договору та засвідчення справжності підпису особи є двома окремими нотаріальними діями, оскільки кожна з них передбачена окремим пунктом в переліку нотаріальних дій, визначених Законом України "Про нотаріат". Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що доказів про вчинення такої нотаріальної дії, як засвідчення справжності підпису ОСОБА_4 у заяві співвласника у договорі іпотеки матеріали справи не містять, відповідного посвідчувального напису під цією заявою немає, їй не присвоєно окремий номер та запис про засвідчення справжності підпису не внесено в реєстр нотаріальних дій.
Аргументами касаційної скарги також зазначено невірне тлумачення судами частини третьої статті 65 СК України, згідно якої згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Проте суди помилково вважали, що проста письмова згода ОСОБА_4 є достатньою для укладення спірного договору купівлі-продажу. Судом не враховано, що вимоги статті 59 СК України не поширюються на спільну сумісну власність, оскільки регулюють притватну власність дружини та чоловіка.
Також судами неповно зʼясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, обставини порушення умов договору з боку ОСОБА_6, наявності кредитної заборгованість саме внаслідок порушення основного кредитного зобовʼязання, наявності у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки судом були встановлені не повно.
Вказує, що після придбання спірного будинку він був повністю перебудований за спільні кошти позивача та відповідача ОСОБА_6 та на нього був виданий новий правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності, видане 26 грудня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, однак зміни до договору іпотеки у звʼязку зі зміною характеристик будинку не вносилися. Таким чином, звернення стягнення на змінений предмет іпотеки було можливе лише після внесення відповідних змін до іпотечного договору. Згоди на відчуження зміненого будинку від імені ОСОБА_4 немає, що є додатковою підставою для визнання спірного договору недійсним.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, зазначив про те, що в матеріалах нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору купівлі-продажу не містить належно оформленої згоди ОСОБА_4 на відчуження житлового будинку. Правова позиція Верховного Суду щодо неможливості укладення договору іпотеки, а також будь-якого відчуження нерухомого майна без нотаріальної згоди інших співвласників такого майна викладена у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що 23 травня 2006 року між ПАТ КБ "ПриваБанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № HAG5GK01270041, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 45 057 доларів США для придбання будинку з надвірними будівлями, який находиться за адресою: АДРЕСА_2.
На забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 23 травня 2006 року був укладений договір іпотеки № HAG5GK01270041, предметом якого є будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю.
Установлено, що станом на час укладення вказаного іпотечного договору, предмет іпотеки належав на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу вищевизначеного будинку, який був нотаріально посвідчений 23 травня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю., реєстровий номер № 2480 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за реєстровим № 1321562.
За змістом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 березня 1985 року по 04 листопада 2014 року, тому житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_6.
23 травня 2006 року ОСОБА_4 надала письмову згоду на укладення ОСОБА_6 договору іпотеки № HAG5GK01270041 від 23 травня 2006 року, а також надання ним в іпотеку банку будь-якого майна, що належить їй на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_6, у тому числі житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, з метою забезпечення виконання зобовʼязань позичальника за кредитним договором від 23 травня 2006 року та реалізацію майна в разі невиконання позичальником умов кредитного договору. У випадку втрати чи пошкодження майна, переданого в забезпечення за вказаним кредитним договором (повністю або частково), зобовʼязується передати банку в заставу/іпотеку інше майно, достатнє для погашення заборгованості за ним.
Вказана згода містить підпис ОСОБА_4 та викладена в договорі іпотеки № HAG5GK01270041 від 23 травня 2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. (а. с. 102-104 Т.1)
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 червня 2015 року за ОСОБА_4 було визнано право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку.
У звʼязку із неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору від 23 травня 2006 року, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 25 000 доларів США, йому була направлена нотаріальна посвідчена заява про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання умов кредитного договору.
15 липня 2015 року між представником ПАТ КБ "ПриватБанк" СердечнимД. В. від імені та в інтересах Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі (Ukraine Mortgage Loan Finance NO 1 PLC), Ті-Ем-Еф Трасті Лімітед (TMF Trustee Limited) та ОСОБА_7 було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку літ. "А-1" з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0491 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.