Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 440/1947/14-ц
провадження № 61-32367св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_8, на рішення Буського районного суду Львівської області від 10 липня 2017 року у складі судді Мельник С. Р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П.. Ніткевича А. В., Савуляка Р. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 02 листопада 2012 року між нею та відповідачами було укладено попередній договір купівлі-продажу частини житлового будинку загальною площею 249,3 кв. м, що знаходиться на цокольному та першому поверхах житлового будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки, цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0660 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до умов договору сторони зобовʼязувалися у строк до 01 вересня 2013 року укласти договори купівлі-продажу (основні договори). Датою укладення основних договорів купівлі-продажу є 01 вересня 2013 року, продаж буде вчинено за 311 727,00 грн, що відповідно до офіційного курсу НБУ на момент посвідчення договору становить 39 000,00 доларів США.
Відповідно до пункту 9 даного договору покупець зобовʼязався сплатити продавцям завдаток у розмірі 79 930,00 грн, що відповідно до офіційного курсу НБУ на момент посвідчення цього договору становить 10 000,00 доларів США. 11 червня 2013 року між сторонами укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до попереднього договору купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року та пункту 9 попереднього договору та визначено завдаток у розмірі 119 895,00 грн, що відповідно до курсу НБУ становить 15 000,00 доларів США. Вказана сума отримана відповідачами в повному обсязі.
Посилаючись на те, що у зазначений в попередньому договорі строк - 01 вересня 2013 року, основний договір не було укладено з вини відповідачів, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заборгованість за попереднім договором купівлі-продажу частини будинку та частини земельної ділянки від 02 листопада 2012 року, яка станом на 11 грудня 2014 року становить 339 611,62 грн: подвійну суму завдатку - 239 790,00 грн; інфляційні - 88 962,09 грн; 3% річних -10 859,53 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму, отриману за попереднім договором купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року за реєстром № 893 у розмірі - 39 965,00 грн (тридцять девʼять тисяч девʼяносто шістдесят пʼять гривень 00 копійок) та 400,00 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суму, отриману за попереднім договором купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року за реєстром № 893, у розмірі - 39 965,00 грн (тридцять девʼять тисяч девʼяносто шістдесят пʼять гривень 00 копійок) та 400,00 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 суму, отриману за попереднім договором купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року № 893 в розмірі - 39 965,00 грн та 400,00 грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення міського суду мотивовано тим, що договір купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 було не укладено з вини обох сторін. Позивач ОСОБА_4 та відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не виконали умови попереднього договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів подвійної суми завдатку, інфляційний збитків та трьох відсотків річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року рішення Буського районного суду Львівської області від 10 липня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками Буського районного суду Львівської області.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У листопаді 2017 року ОСОБА_8 - представник ОСОБА_4, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 10 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не встановлено всіх обставини у справі від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема суди не звернули увагу, що саме відповідачі не виконали своїх обовʼязків, передбачених умовами попереднього договору, що стало підставою для його не укладення, а тому повинні нести відповідальність, передбачену умовами цього договору, а також статтею 625 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Буського районного суду Львівської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2018 року касаційна скарга разом з матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
Суди також встановили, що 02 листопада 2012 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Лукащук Н. О. (реєстраційний № 893).
Відповідно до пункту 1 якого сторони зобовʼязалися у строк до 01 вересня 2013 року укласти договори купівлі-продажу (основні договори) нерухомого майна, а саме: частини житлового будинку загальною площею 249,3 кв. м, що знаходиться на цокольному та першому поверхах житлового будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1, та частини земельної ділянки, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0660 га, що розташована за тією ж адресою.