Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 187/4103/17
провадження № 61-45451св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_4,
відповідач - Центр з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Третя миколаївська державна нотаріальна контора,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 червня 2018 року у складі судді Кузьменко В. В. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Центру з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - ЦНАП), Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, третя особа - ОСОБА_5, про зобовʼязання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6, який після смерті своєї матері ОСОБА_7 за заповітом успадкував житловий будинок АДРЕСА_1.
Намагаючись оформити спадщину, що відкрилась після смерті батька, ОСОБА_4 подала нотаріусу всі необхідні документи для оформлення спадщини та внесення відомостей до електронних реєстрів речових прав, дублікати правовстановлюючих документів на будинок за 1990 рік та за
1979 рік, свідоцтво на права власності ОСОБА_7, свідоцтво на право на спадок ОСОБА_7 та дублікат заповіту ОСОБА_7 на сина (батька позивачки) ОСОБА_6
Нотаріус ухиляється від виконання покладених на нього обовʼязків реєстратора, як і представники ЦНАПу, МБТІ, Державної реєстраційної служби, які були причетні до фальшувань реєстрів прав власності громадян.
Посилаючись на викладене та те, що ОСОБА_5 та члени її сімʼї безпідставно проживають в будинку, оскільки рішення, за яким було визнано право власності на житловий будинок за ОСОБА_5 було скасоване, ОСОБА_4 просила суд зобовʼязати нотаріуса внести відомості до електронних реєстрів прав власності громадян про її спадкодавців: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - виконати постанову Кабінету Міністрів України № 553, видати свідоцтво про право на спадок та внести відомості до електронних реєстрів про її право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, притягнути до відповідальності нотаріуса 3-ї нотаріальної контори та реєстраторів ЦНАП, які протиправно діють у змові із зацікавленими особами ОСОБА_5 та накласти арешт на все їх майно, конфіскувати їх майно та відшкодувати збитки спричинені незаконними діями, а також зняти з реєстрації в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та членів її сімʼї, які не є власниками цього майна.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 червня
2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 жовтня 2016 року, яке набрало чинності, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва, Миколаївської міської ради про зобовʼязання видати свідоцтво про право на спадщину за законом, зобовʼязання видати дублікат свідоцтва про право власності на майно, визнати правовстановлюючим документом свідоцтво про право власності за 1979 рік на імʼя ОСОБА_7, відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. Тому дійшов висновку, що підстави для задоволення позовної вимоги про зобовʼязання видати свідоцтво про право на спадщину за законом відсутні. Позовна вимога про притягнення до відповідальності нотаріуса, державних реєстраторів, накладення арешту на все їх майно, конфіскацію їх майна, відшкодування збитків, спричинених незаконними діями (застосувати статтю 253-3 КК України) у розумінні вимог статей 2, 3, 5 ЦПК України та статті16 ЦК України є не належним способом захисту та задоволенню не підлягає. Позовні вимоги про зобовʼязання нотаріуса внести відомості до електронних реєстрів прав власності та зняття з реєстрації в будинку ОСОБА_5 та членів її сімʼї не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня
2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 залишено без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
11 жовтня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи.
У січні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
26 січня 2019 року Третя Миколаївська державна нотаріальна контора через засоби поштового звʼязку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня 2018 року залишити без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6, який після смерті своєї матері ОСОБА_7 за заповітом прийняв, але за життя не оформив спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.
Право власності за вищевказаний житловий будинок у 1990 році було зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 28 лютого 1990 року, що видане на підставі рішення виконкому Великокорениської селищної ради народних депутатів
№ 23 від 20 лютого 1990 року.
Після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась його донька позивач ОСОБА_4, у звʼязку із тим була заведена спадкова справа № 740/2010. Проте, свідоцтво про право на спадщину їй видано не було. На запит нотаріуса, листом ММБТІ
від 22 червня 2011 року було повідомлено, що право власності на нерухоме майно за вищевказаною адресою зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 28 лютого 1990 року. Але після смерті власника, в результаті пожежі житловий будинок непридатний для життя.
Постановою державного нотаріуса Третьої миколаївської державної нотаріальної контори від 09 серпня 2013 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) відмовлено. Підставою відмови слугувало те, що надані спадкоємцем правовстановлюючі документи на спадкове майно не були зареєстровані у встановленому законом порядку, тоді як згідно інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_5
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 квітня 2016 року була визнана неправомірною відмова Третьої миколаївської державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 та зобовʼязано нотаріуса розглянути питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_6