Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 200/7261/13-ц
провадження № 61-1529св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Держава Україна, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т. О. від 20 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І., від 28 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Держави України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 05 квітня 2012 року Державна казначейська служба України, розглянувши його заяву про прийняття до виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року про стягнення на його користь з коштів бюджету 17 500,00 грн, повернула йому копію вказаного судового рішення, посилаючись на інший порядок направлення цього виконавчого документу.
Вважав, що вказані дії Державної казначейської служби України є незаконними, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року, вказана як підстава для повернення виконавчого документу, суперечить змісту Закону України "Про виконавче провадження" та статті 124 Конституції України, зокрема, щодо вимог незаконної затримки у виконанні судового рішення, а тому не підлягає застосуванню.
Державна казначейська служба України не мала передбачених законом підстав для повернення належного до виконання виконавчого документу з підстав отримання його безпосередньо від стягувача.
Зазначав, що незаконні дії та бездіяльність відповідачів спричинили йому майнову шкоду у розмірі 17 500,00 грн (власність згідно з рішенням суду) та моральну шкоду, яка підлягає оцінці, виходячи з рішення Європейського Суду з прав людини від 22 листопада 2007 року у справі "Заїченко проти України" (2 000,00 євро) з урахуванням рецидивності відповідних незаконних дій і бездіяльності відповідачів, і майже шестикратним збільшенням розміру власності, право на яку порушені, та визначається ним у 130 000,00 грн. Загальна майнова та моральна шкода, заподіяна йому відповідачами, складає 147 500,00 грн, яку він просив стягнути на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 заподіяну моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності заподіяння позивачу моральної шкоди та необхідності захисту порушеного права.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невиконанням рішення суду і відмовою у його виконання Державною казначейською службою України порушуються права позивача на справедливий судовий розгляд у розумний термін, на ефективний захист у національному органі, на право власності, що не підлягає новому доказуванню, внаслідок встановлення цієї обставини остаточним рішенням Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, що подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що органами казначейства можуть бути виконані рішення про відшкодування шкоди з Державного бюджету виключно на підставі оригіналу виконавчого документу, у той час як позивач подав до Державної казначейської служби України копію судового рішення, а не оригінал виконавчого документу, як це передбачено законодавством, а тому Державна казначейська служба України правомірно повернула копію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року ОСОБА_4 Отже у судів були відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_4
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Доводи особи, що подала клопотання
ОСОБА_4 подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з підстав, передбачених частиною пʼятою статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що передача справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2013 року до закінчення касаційного провадження.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Держави України про відшкодування шкоди, стягнуто з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 17 500,00 грн.
Вказане рішення суду набрало законної сили 27 вересня 2012 року відповідно до статті 223 ЦПК України 2004 року і його завірена копія була видана судом позивачу для предʼявлення до виконання та направлена ОСОБА_4 разом із заявою для виконання до Державного казначейства України.
Листом від 05 квітня 2012 року № 5-13/1171-5060 заступник голови Державного казначейства України Лега Г. В. повернув ОСОБА_4 копію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року, посилаючись на те, що питання щодо виконання цього рішення буде вирішено у спосіб, встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, який передбачає подання до органу Казначейства виконавчого листа, а не копії судового рішення. В подальшому про вказані обставини позивач повідомлявся також листами Державної казначейської служби від 16 травня 2012 року, 07 липня 2012 року, 26 жовтня 2012 року.
На час предʼявлення цього позову рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року не виконано.
Також установлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року було розʼяснено рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року, а саме розʼяснено, що, враховуючи, що в цивільній справі видається лише один виконавчий лист в порядку, визначеному частини другої статті 368 ЦПК України, виконавчим документом, визначеним в пункті 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, є копія рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки виконавчий лист видається стягувачу для предʼявлення в порядку статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" до примусового виконання у відповідний орган виконавчої служби з метою гарантування обовʼязковості судового рішення та захисту порушеного права.
Також, цією ухвалою розʼяснено, що зазначене судове рішення від 27 грудня 2011 року про стягнення з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 17 500 грн підлягає: а) примусовому виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі заяви стягувача та виконавчого листа (або його дублікату); б) добровільному виконанню Державною казначейською службою України шляхом безспірного списання 17 500 грн на відшкодування моральної шкоди суми з державного казначейського рахунку на вказаний ОСОБА_4 рахунок, або шляхом перерахування коштів у готівковій формі через банк або підприємство поштового звʼязку на підставі заяви стягувача та копії рішення суду від 27 грудня 2011 року, які мають бути поданні стягувачем до Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, де останній, з урахуванням норм права наведених вище, має невідкладно надіслати зазначені документи до Державної Казначейської служби України; в) виконання рішення має здійснюватись в розумні строки, відсутність коштів на відповідному рахунку не може бути підставою невиконання рішення суду, повернення виконавчого документу без виконання чи затягуванню виконавчого провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.