ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/4408/16-ц
провадження № 61-23142св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., ОлійникА. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
стягувач - Публічне акціонерного товариство "Укрсоцбанк",
боржник - ОСОБА_5,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", подану його представником Трегуб ОксаноюАнатоліївною, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, постановлену у складі судді Гончарука В. П., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Крижанівської Г. В., Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року у справі № 74/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 402/90/07-Пі від 9 листопада 2007 року.
В обґрунтування заяви зазначила, що справи у спорах про захист прав споживачів не підвідомчі третейським судам, тому Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків не міг розглядати справу про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 402/90/07-Пі від 9 листопада 2007 року, який є договором споживчого кредитування.
Вказала, що порядок використання на території України іноземної валюти регулюється відповідними нормами законодавства, які за правовою природою є імперативними, тому у разі надання кредиту у іноземній валюті спір щодо стягнення боргу включає елементи публічно-правового характеру, у звʼязку з чим такий спір не може передаватися на розгляд третейського суду.
Також послалася на те, що про існування оскаржуваного рішення третейського суду не знала і у судовому розгляді участі не брала; вперше про стягнення із неї заборгованості дізналася після надходження за місцем роботи виконавчого листа у лютому 2016 року. За таких обставин вважає, що є особою, яка не брала участі у справі, тому відповідно до статті 389-1 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви, має право оскаржити рішення третейського суду протягом трьох місяців з дня, коли вона дізналася про його існування, тобто строк на подання цієї заяви нею не пропущений.
Короткий зміст ухвал судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх постановлення
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року заяву задоволено.
Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року у справі № 74/15 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 402/90/07-Пі від 9 листопада 2007 року.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір виник з договору споживчого кредиту, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мають статус споживачів фінансових послуг, тому відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" цей спір не підвідомчий третейському суду. Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 є особою, яка не брала участь у справі, так як її неналежно повідомлено про час та місце розгляду справи і у судовому засіданні вона не була присутня.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного зʼясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справіз касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що ОСОБА_4 подала заяву про скасування рішення третейського суду із порушенням встановленого у статті 389-1 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви, тримісячного строку і клопотання про його поновлення не заявляла, тому суд безпідставно прийняв цю заяву і розглянув по суті.
На думку заявника, ОСОБА_4 не має статусу особи, яка не брала участі справі, тому вона має право оскаржити рішення третейського суду у тримісячний строк з дня його прийняття, а не з дня, коли вона дізналася про існування цього рішення.
Суди не звернули уваги на те, що питання підвідомчості даного спору третейському суду перевірялося при розгляді заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання оскарженого рішення третейського суду і за результатами розгляду цієї заяви суд дійшов висновку, що справа могла передаватися на розгляд третейського суду.
Вважає, що даний спір за позовом банка до позичальника і поручителя є спором про стягнення кредитної заборгованості і не стосується захисту прав споживачів. Крім того, поручитель у будь-якому випадку не може вважатися споживачем, оскільки не отримує від банка жодних послуг.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 17 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним інвестиційним банком "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", і ОСОБА_5 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 402/90/07-Пі від 9 листопада 2007 року. Поручителем за кредитним зобовʼязанням ОСОБА_5 є ОСОБА_4
Згідно з пунктом 1.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії кредит надається позичальнику на поточні потреби.
Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись статтею 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Ярошовцем В. М. У випадку неможливості розгляду спору вказаним суддею спір розглядається третейськими суддями Мороз О. А. або Білоконем Ю. М. у порядку черговості.
18 червня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі № 74/15 за ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості і стягнено солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь банка кредитну заборгованість у розмірі 1 230 920,39 гривень та третейський збір у розмірі 12 709,20 гривень.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вирішуючи заяву про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спір щодо стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту не підвідомчий третейському суду як такий, що виник у правовідносинах щодо захисту прав споживачів.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не можна.
Підстави для скасування рішення третейського суду визначені статтею 389-5 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Згідно з цією статтею рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обовʼязки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні положення передбачені статтею 51 Закону України "Про третейські суди".
Відповідно до статті 2 цього Закону третейським судом є недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (стаття 5 Закону України "Про третейські суди").
Справи, непідвідомчі третейським судам, визначені у статті 6 Закону України "Про третейські суди".
Законом України № 2983-VI від 3 лютого 2011 року частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, у якому визначено, що третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України № 2983-VI від 4 лютого 2011 року встановлено, що після набрання ним чинності третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.
Оскаржене у цій справі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року прийняте після внесення до Закону України "Про третейські суди" відповідних змін щодо непідвідомчості третейським судам справ у спорах щодо захисту прав споживачів.
ВеликаПалата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 14-336цс18 вказала, що договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не повʼязаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням нею обовʼязків як найманим працівником, є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, тому такий спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а його вирішення, незалежно від ініціатора спору, має ґрунтуватися та враховувати вимоги Закону України "Про захист прав споживачів".