1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



05 квітня 2019 року

Київ

справа №186/294/16-а

адміністративне провадження №К/9901/2771/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,



розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (головуючий суддя Юрко І.В., судді - Чебаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, зобовʼязання призначити і виплатити: грошову допомогу в розмірі 49799,70 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8299,95 грн та стягнення моральної шкоди у сумі 2000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області щодо невиплати ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі 49799,70 грн. Зобовʼязано відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 49799,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року повернуто заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що неправомірно був позбавлений права на судовий розгляд та вважає, що апеляційна скарга подана за правилами, які визначені статтею 297 КАС України.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням порядку її подання - безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду, разом із тим, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги слід подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції КАС України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, - структура першого речення допускає множинне її тлумачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).


................
Перейти до повного тексту