ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
м.Київ
справа №750/3681/17
адміністративне провадження №К/9901/17876/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспектора роти № 2 Батальйону управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенанта Зайця Івана Ігоровича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі №750/3681/17 за позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти № 2 Батальйону управління патрульної поліції в м.Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенанта Зайця Івана Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Інспектора роти № 2 Батальйону Управління патрульної поліції в м.Чернігові Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в м. Чернігові ДПП) лейтенанта Зайця І.І., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 22.03.2017 року серії АР №072941 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у звʼязку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 22.03.2017 року серії АР №072941. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Інспектора роти № 2 Батальйону Управління патрульної поліції в м.Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенанта Зайця І.І. від 22.03.2017 року серії АР №072941 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до означеної постанови, в цей день приблизно о 11 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом марки "Daewoo Lanos", д.н.з. НОМЕР_1, в м. Чернігові по пр. Миру, 53, позивач рухався по тротуару, чим порушив п.п.11.13 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності підтверджують порушення позивачем вимог п.п.11.13 ПДР України, з огляду на що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та вказав на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови та, як наслідок, наявність підстав до її скасування.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обʼєктивне зʼясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обовʼязок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зʼясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.