ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
м.Київ
справа №161/7555/17
адміністративне провадження №К/9901/24203/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2017 року (суддя: Олексюк А.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (судді: Большакова О.О., Глушко І.В., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м.Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Молочка Сергія Віталійовича, Управління патрульної поліції у м.Луцьку Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м.Луцьку Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Луцьку ДПП) старшого сержанта поліції Молочка С.В., УПП у м. Луцьку ДПП, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 06.05.2017 серії АР №411082 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою поліцейського роти № 3 батальйону УПП у м.Луцьку ДПП старшого сержанта поліції Молочка С.В. від 06.05.2017 серії АР №411082 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до означеної постанови, в цей день приблизно о 12 год. 55 хв., керуючи автомобілем марки "Audi A 4", д.н.з. НОМЕР_1, по пр. Волі в м. Луцьку Волинської області, ОСОБА_2 здійснила зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 (зупинку заборонено), чим порушила п. 8.4 "в" Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує її права, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваної постанови та, як наслідок, наявність підстав до її скасування.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обʼєктивне зʼясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обовʼязок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зʼясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.