ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №2а-11026/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/947/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №2а-11026/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" до Державної податкової інспекції у Соломʼянському районі міста Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Соломʼянського району міста Києва, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітон" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Соломʼянському районі міста Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Соломʼянського району міста Києва, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2010 №000382307/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку про правомірність визначення позивачу суми грошового зобовʼязання з податку на прибуток згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що позивач на підставі укладених договорів набував та передавав право власності на товар, як самостійний субʼєкт договірних правовідносин, а не від імені довірителя, у звʼязку з чим, кошти за вказаними операціями мали включатися до складу валових витрат та доходу. Суди підтвердили доводи субʼєкта владних повноважень стосовно безпідставності формування позивачем валового доходу та валових витрат у періоді, в якому проводилася перевірка.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітон" звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2а-11026/12/2670, прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 11, 71, 159, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно зʼясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним валового доходу за господарськими операціями у періоді, в якому проводилася перевірка. Також, позивач зазначає, що повʼязуючи між собою операції за договорами доручення та договорами купівлі-продажу суди неповно дослідили обставини. Позивач стверджує, що висновок податкового органу про те, що отримані за договором доручення грошові кошти необхідно було включити до валових витрат, на думку позивача є безпідставним, а тому прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток є протиправним та підлягає скасуванню.
Державна податкова інспекція у Соломʼянському районі міста Києва Державної податкової служби та Прокуратура Соломʼянського району міста Києва не скористалися своїм правом та не надали заперечення на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2013 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" у справі №2а-11026/12/2670.
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у звʼязку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/947/18 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Верховний Суд ухвалою від 29.03.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №2а-11026/12/2670 та призначив попередній розгляд вказаної справи на 02.04.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Соломʼянському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 3538393,00грн. При цьому, з урахуванням строків давності, визначених положеннями підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобовʼязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума заниженого податкового зобовʼязання з податку на прибуток, за результатами перевірки, складає 2088811,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 26.01.2010 №1075/23-07/32373177 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2010 №000382307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовʼязання з податку на прибуток у розмірі 4164984,50грн., у тому числі: 2088811,00грн. за основним платежем та 2076173,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валового доходу та валових витрат за результатом господарських правовідносин з його контрагентами, у звʼязку з чим відповідачем виявлено невраховані передоплати (сальдо Кт по рах 631 та 685) та заниження валового доходу підприємства. Обґрунтовуючи свою позицію орган державної податкової служби посилається на те, що позивач у своїй господарській діяльності безпідставно обʼєднує процеси придбання та реалізації товару за договорам доручення та купівлі-продажу, при цьому порушуючи статтю 398 Цивільного кодексу України про встановлення права власності та пункт 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та відносить до складу валових доходів та валових витрат придбані та реалізовані товарно-матеріальні цінності. На думку субʼєкта владних повноважень, позивач здійснює процес купівлі-продажу товару, оприбутковуючи його та декларуючи валові доходи і витрати з цих господарських операцій.
Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звʼязку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.