Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 569/15959/16-ц
провадження № 61-31923св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 березня 2017 року у складі судді Першко О. О., та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Григоренко М. П., Шеремет А. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_7, після смерті якої залишилось спадкове майно, що складається з належної їй на праві власності 1/3 частини жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, а також 1/3 частини будівельних матеріалів, конструкцій та обладнання, які були використані в процесі самочинного будівництва її чоловіком ОСОБА_8 добудови "а1" до належного йому на праві приватної власності жилого будинку та надвірної будівлі - сараю "Г-1" за адресою: АДРЕСА_1, яку ОСОБА_7 прийняла, але не оформила своїх спадкових прав. Зокрема, спадкове майно після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 прийняла своєчасно та рішенням Рівненського міського суду від 30 травня 2013 року за нею визнано право власності на 1/3 частину спадкового жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1. Цим же рішенням суду право власності на 2/3 частини цього будинковолодіння було визнано за іншим спадкоємцем - сином померлого ОСОБА_9, а після його смерті успадковане дружиною - ОСОБА_5
Відповідно до рішення Апеляційного суду Рівненської області від 09 квітня 2014 року, яким частково змінено рішення Рівненського міського суду від 30 травня 2013 року, за ОСОБА_7 визнано право власності на 1/3 частину жилого будинку "А-1", господарської будівлі "Б-1", гаража "В-1", навісу "Д", вбиральні "г", замощення "І", замощення "П", замощення "Ш", огорожі "1.4" в АДРЕСА_1. До складу спадкового майна не були включені та, відповідно, залишились не успадкованими спадкоємцями ОСОБА_8 самовільно збудовані ним добудова "а1" до будинку площею 39,8 кв. м. та сарай "Г-1".
При житті ОСОБА_8 звертався до суду з позовною заявою про визнання за ним права власності на самочинну добудову, проте рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено через відсутність у позивача дозволу виконкому Рівненської міської ради на будівництво та дозволу Інспекції держархбудконтролю на виконання будівельних робіт.
Оскільки ОСОБА_7 прийняла спадщину, у вигляді 1/3 частини будівельних матеріалів, конструкцій та обладнання, які були використані в процесі самочинного будівництва її чоловіком ОСОБА_8, після смерті ОСОБА_8, але не оформила своїх спадкових прав, позивач спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 також прийняла своєчасно, а відтак і має право на 1/3 частину будівельних матеріалів, конструкцій та обладнання, які були використані в процесі самочинного будівництва.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Рівненського міського суду від 9 березня 2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину спадкового майна після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яке вона прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з будівельних матеріалів, конструкцій та обладнання, використаних на будівництво прибудови "а1" площею 39,8 кв. м до жилого будинку "А-1" по АДРЕСА_1, а саме: фундамент стрічковий бетонний; стіни - керамічна цегла товщиною 38 см; перегородки цегляні; підлога - ламінат, лінолеум по дошках, плитка; перекриття - деревʼяні балки, підшиті дошками; дах - азбестоцементні хвилясті листи по деревʼяних кроквах; вікна - металопластикові склопакети; двері - деревʼяні; інженерні мережі - електропостачання, газопостачання, водопровід, каналізація з санітарно-технічним та електротехнічним обладнанням, та сарая "Г-1" по АДРЕСА_1, а саме: фундамент - стрічковий бетонний; стіни - керамічна цегла; підлога - деревʼяна; перекриття - деревʼяне; дах - азбестоцементні хвилясті листи; двері - деревʼяні; інженерні мережі електропостачання, вартістю 30 431,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості позову, оскільки ОСОБА_4 довела обставини, що її мати прийняла у спадщину після смерті чоловіка 1/3 частину спірних будівельних матеріалів, конструкцій і обладнання.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 березня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:
17 липня 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 через засоби поштового звʼязку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 березня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження придбання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 будівельних матеріалів, не подано доказів на підтвердження загального переліку, обсягу, кількості матеріалів, використаних під час будівництва. Висновок суду про належність матеріалів до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_8, безпідставні та необґрунтовані.
Разом з цим, проти виділу ОСОБА_4 частки в натурі в спірному будинку ОСОБА_5 не заперечує. Однак, позивач з метою збільшення своєї фактичної частки та врахування її при виділі в натурі із спірного будинку неправомірно, безпідставно і несправедливо "зазіхає" на прибудову, яку власноруч і за власний кошт збудовано відповідачем та її чоловіком ОСОБА_9 за фінансової участі дочки та зятя.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
ОСОБА_8 на праві приватної власності належав житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка, площею 600 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1, обліковується за ОСОБА_8
До опису обʼєкта житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, включено: "А-1" - житловий будинок загальною площею - 57,4 кв.м, житловою площею 51,1 кв.м.; "Б-1" - господарська будівля; "В-1" - гараж; "Д" - навіс; "г" - вбиральня; "І - ІІІ" - замощення; "№1..4" - огорожа. Окрім того, у примітках до витягу зазначено, що до будинку самовільно побудовано: добудова "а-1", сарай "Г-1", що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" від 10 вересня 2009 року №23818260.
Станом на 10 вересня 2009 року до житлового будинку по АДРЕСА_1, було самовільно побудовано добудову "а-1" та сарай "Г-1".
ОСОБА_8 звертався до суду із позовом про визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 та сарай, оскільки в процесі експлуатації будинку ним самочинно побудовані спірні обʼєкти. В задоволенні позову йому відмовлено за відсутністю підстав для визнання права власності на самочинне будівництво при відсутності дозволу на будівництво виконавчого комітету Рівненської міської ради та відсутністю надання дозволу на виконання будівельних робіт Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.