Постанова
іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа 191/3764/14
провадження № 51- 9024 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Григорʼєвої І. В., Шевченко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання Крохмаль В. В.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
захисника ЛяшенкаІ. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами першого заступника прокурора Дніпропетровської області та засудженого ОСОБА_3 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040390000424, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. ІларіоновеСинельниківського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року за ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області вироком від 11 травня 2018 року визнав винуватим та засудив ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_3 до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_3 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього увʼязнення з 15 березня 2014 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 27 серпня 2018 року залишив апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Королькова М. В. без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного спʼяніння, за обставин, детально викладених у вироку, 15 березня 2014 року приблизно о 02год. 30 хв. у зальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 зґвалтував малолітню ОСОБА_5, 2006 року народження.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про зміну оскаржених судових рішень щодо ОСОБА_3 у звʼязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ч. 5 ст. 72 КК (в редакції чинній на момент вчинення злочину). Вважає, що ОСОБА_3 у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі слід зарахувати строк його попереднього увʼязнення з 15 березня 2014 року по 27 серпня 2018 року, тобто до дня набрання вироком законної сили.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що було порушено його право на захист, оскільки стороні захисту не було відкрито в порядку ст. 290 КПК зібраних стороною обвинувачення доказів, він не був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, а під час апеляційного розгляду позиція його захисника відрізнялась від його позиції. Також зазначає, що у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі йому слід зарахувати строк його попереднього увʼязнення з 15 березня 2014 року по 27 серпня 2018 року, тобто по день набрання вироком законної сили.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор касаційні скарги не підтримала, захисник підтримав касаційні скарги засудженого та прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
З огляду на положення ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі обʼєктивного зʼясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, винуватість засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК, підтверджується:
- наданими в судовому засіданні показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_5, котра у присутності законного представника та педагога пояснила, що ОСОБА_3, якого вона знала раніше, ліг на неї зверху, однією рукою стиснув її шию, а іншою закривав рота, щоб вона не кричала, одночасно з цим вона стала відчувати біль в ділянці інтимної гігієни та почала кричати; від її крику прокинулася сестра ОСОБА_6;
- показаннями малолітнього свідка ОСОБА_6, сестри потерпілої, котра в судовому засіданні показала, що серед ночі вона прокинулася від крику сестри. Потім прийшла її бабуся - ОСОБА_7 та почала світити ліхтарем в обличчя чоловіку, якого вона, ОСОБА_6, впізнала, - це був знайомий її мами на ім`я ОСОБА_3, котрий стояв поруч із ліжком, на якому лежала її сестра ОСОБА_5;
- показаннями свідка ОСОБА_7, котра в судовому засіданні, зокрема, пояснила, що коли вона посвітила ліхтариком на ліжко, то побачила ОСОБА_3, роздягнутого до поясу, та онучку ОСОБА_5, яка була під ним;