Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 723/3151/16-ц
провадження № 61-34310св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Сторожинецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2017 року у складі судді Яківчика І. В. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопада 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Сторожинецький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2016 року відносно ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 51818722 з примусового виконання виконавчого напису № 2289 від 11 травня 2015 року, який виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. щодо примусового стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за споживчим кредитним договором від 25 липня 2006 року
№ DNH4KP72620076 у розмірі 93 637,19 грн.
Після ознайомлення із змістом виконавчого напису позивачу стало відомо, що між ОСОБА_4 та АТ КБ "ПриватБанк" 25 липня 2006 року був укладений споживчий кредитний договір для придбання телевізора та телефону на загальну суму 3 395,00 грн на строк 12 місяців з кінцевим терміном повернення - 24 липня 2007 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09 % у місяць. Споживчий кредит було підписано особою яка представила паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України у 1998 році на імʼя позивача, який позивачем було втрачено та у 2002 році ним було отримано новий паспорт взамін втраченого. Позивач зареєстрований та проживає за іншою адресою та знятий з реєстрації АДРЕСА_1. Недостовірні відомості відносно місця роботи позивача та відсутність утриманців у нього також є недостовірною інформацією, так як у позивача на утриманні двоє неповнолітніх дітей.
Нотаріус вчинив виконавчий напис поза межами трирічного строку з дня виникнення у АТ КБ "ПриватБанк" права вимоги повернення грошових коштів у примусовому порядку за споживчим кредитним договором, без повідомлення позивача про існування спору щодо повернення коштів.
ОСОБА_4 просив визнати виконавчий напис від 11 травня 2015 року, зареєстрований в реєстрі під № 2289, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області
від 02 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено.
Визнано виконавчий напис від 11 травня 2015 року, зареєстрований в реєстрі під № 2289, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ КБ "ПриватБанк" борг за споживчим кредитним договором від 25 липня 2006 року № DNH4KP72620076 у розмірі 93 637,19 грн таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий напис вчинено за межами трирічного строку, який встановлено статтею 88 Закону України "Про нотаріат" та який розпочався 25 липня 2007 року, після закінчення виконання боржником своїх зобовʼязань за кредитним договором, який діяв до 24 липня 2007 року.
Ухвалою апеляційного суду від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. відхилено.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинено позам межами трирічного строку, встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат" та статями 257, 266 ЦК України, оскільки право вимоги банку виникло з часу прострочення першого чергового платежу, тобто з 25 серпня 2006 року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
21 червня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового звʼязку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 08 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо початку перебігу трирічного строку є суперечливі між собою.
Доводи інших учасників справи:
04 жовтня 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 через засоби поштового звʼязку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилити, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 08 червня 2017 року залишити без змін.
06 жовтня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. через засоби поштового звʼязку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пояснення, в якому просить касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити, рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області
від 08 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сторожинецького районного суду Чернівецької області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у поясненні до касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.