ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №815/4150/14
адміністративне провадження №К/9901/3483/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського кружного адміністративного суду від 23.09.2014 (суддя Токмілова Л.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 (головуючий суддя Яковлев Ю.В., судді: Вербицька Н.В., Коваль М.П.)
у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення та зобовʼязання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2014 №500060001/2014/610111/2, зобовʼязати ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області повернути надмірно перераховану суму ПДВ у розмірі 18432,65грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2
Постановою Одеського кружного адміністративного суду від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій ФОП ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно зʼясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Позивач зауважує, що мотивація спірного рішення стосовно консультації з приводу обрання методу, для визначення митної вартості на його думку є незаконною. Також, позивач не погоджується з фактом встановлення різних умов поставки товару та з приводу методу визначення митної вартості товару. Крім того, позивач заперечує ненадання ним додаткових документів на пропозицію митного органу.
У свою чергу, митним органом подані заперечення на касаційну скаргу, згідно яких відповідач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову, законними і обґрунтованими. Як зазначає відповідач, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2019 попередній розгляд справи призначено на 02.04.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару позивачем до Південної митниці Міндоходів була подана митна декларація від 18.04.2014 ВМД №500060001/2014/014158 та додані до неї документи.
Митна вартість товарів визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на підтвердження якої ним до митного органу були надані додаткові документи.
За результатами перевірки митної декларації Південною митницею підписано картку відмови від 18.04.2014 №500060001/2014/00246 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Підставами для прийняття картки відмови стали розбіжності документах, поданих декларантом для підтвердження митної вартості товару, у звʼязку із чим на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України відповідачем з метою підтвердження заявленої митної вартості був зроблений запит про надання додаткових документів.
18.04.2014 Південною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості №500060001/2014/610111/2.
Не погодившись з рішенням митного органу, позивач звернувся до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у звʼязку з виявленими розбіжностями у наданих декларантом документах, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, у звʼязку із чим для визначення митної вартості був правомірно застосований інший, передбачений митним законодавством, метод.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, який є субʼєктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у передбачений законодавством спосіб. Судами встановлена законність та обґрунтованість прийняття рішення про коригування митної вартості, а також відсутність правових підстав для зобовʼязання повернути з Державного бюджету України сплачені кошти у розмірі 18432,65грн.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобовʼязаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обʼєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, повʼязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обʼєктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовʼязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.