ПОСТАНОВА
Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №818/286/16
адміністративне провадження №К/9901/14645/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №818/286/16
за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про зобовʼязання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гриценка Бориса Миколайовича на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.,
в с т а н о в и в :
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", в якому просила зобовʼязати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо неї як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та ПАТ "Дельта Банк" були укладені договори банківського вкладу (депозиту) № 004-18000-180215 від 18.02.2015 на суму 50000 грн. та №003-18000-180215 від 18.02.2015 на суму 150000 грн. Однак, Постановою Національного Банку України №664 від 02.10.2016 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк" та нею було отримано повідомлення про нікчемність вказаних договорів. Вказувала, що відповідач не включив її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому позивач вважає протиправними вказані дії Уповноваженої особи Фонду, оскільки кошти на рахунок позивача ПАТ "Дельта Банк" були зараховані в повному обсязі згідно платіжних доручень, у звʼязку з цим, позивач вважає, що має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суди встановили, що 18.02.2015 між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" були укладені Договори банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" № 004-18000-180215 на суму 50000,00 грн. та № 003-18000-180215 на суму 150000,00 грн. Вклади залучалися на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок по 04.03.2015.
Згідно з пунктом 1.10. Договорів у разі закінчення строку залучення Вкладу, зазначеного в пункті 1.3. даного Договору, або в разі дострокового припинення дії цього Договору Вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів, відкритий на ім`я Вкладника в установі Банку.
На виконання умов Договору банківського вкладу № 004-18000-180215, 18 лютого 2015 року на рахунок позивача були внесені кошти ОСОБА_5 в сумі 50000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №46044632, а на виконання умов Договору банківського вкладу № 003-18000-180215, 18 лютого 2015 року на рахунок позивача були внесені кошти ОСОБА_6 в сумі 150000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №46044393.
У відповідності до постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
Рішенням Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 8 квітня 2015 року № 71 внесено зміни до рішення № 51 від 2 березня 2015 року та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 3 березня 2015 року по 2 вересня 2015 року.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 3 серпня 2015 року №147 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено по 2 жовтня 2015 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. на відповідний строк.
За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ "Дельта Банк" відповідачем прийнято наказ від 16 вересня 2015 року №813 "Щодо заходів, повʼязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (із змінами, внесеними відповідно до Наказу № 836 від 22 вересня 2015 року), відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких і договори банківського вкладу (депозиту), укладені між позивачем та ПАТ "Дельта Банк".
Банк листами від 23.09.2015 №8821/33154 та №8821/3164 повідомив позивача про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту), укладених нею 18.02.2015 з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України 2 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 жовтня 2015 року №181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Кадирову В.В. на два роки з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно.
На офіційному сайті Фонду розміщеного оголошення, про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ "Дельта Банк" за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 8 жовтня 2015 року.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача про визнання нікчемними укладених Договорів банківського вкладу (депозиту), оскільки воно суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу, звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними доказами, що договори банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" мають ознаки нікчемності у розумінні норм ЦК України та ч.3 ст.38 Закону №4452-VI. Також зазначив, що зарахування на депозитні рахунки грошових сум відбулось до прийняття Правлінням НБУ постанови від 2 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що мав місце переказ коштів від третіх осіб, а не особисто вкладником, договори банківського вкладу (депозиту), укладені між позивачем та Банком, після віднесення цього Банку до категорії проблемних, тобто після 30 жовтня 2014 року, є порушенням постанови Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ. Укладаючи такі угоди під час дії заборони НБУ та дії наказу Банку від 3 листопада 2014 року №2650, Банк в особі відділення, діяв всупереч вимог чинного законодавства України, оскільки постанова Правління НБУ та наказ були обовʼязковими для виконання. Відсутність у позивача інформації про наявність таких наказу та постанови не може бути доказом правомірності укладеного правочину. Суд дійшов висновку, що внаслідок допущених порушень банк уклав договори, на підставі яких відбувся платіж з метою надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а саме можливість отримання відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Позивач не погодилась із рішенням суду апеляційної інстанції і через свого представника подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що вона є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує її право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення її договорів банківського вкладу до нікчемних на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Наголошує на тому, що договори банківського вкладу від 18 лютого 2015 року є типовими і не передбачають платіж чи передачу банком іншого майна з метою надання окремим кредиторам пільг (переваг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Зарахування коштів на депозитний рахунок від третіх осіб не тільки не суперечило приписам діючого на той час законодавства, а й прямо дозволено статтею 1062 ЦК України, пунктом 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492. Також позивач вказує на те, що чинні нормативно-правові акти не встановлюють заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Звертає увагу, що постанова Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ є банківською таємницею, а тому позивач не могла знати про її існування.
У поданих запереченнях відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, зʼясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - субʼєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.