ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
м. Київ
справа №826/5854/15
касаційне провадження №К/9901/13615/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного територіально-галузевого обʼєднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2015 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі № 826/5854/15 за позовом Державної фінансової інспекції України до Державного територіально-галузевого обʼєднання "Південно-Західна залізниця" про зобовʼязання виконати вимогу,
В С Т А Н О В И В:
Державна фінансова інспекція України звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного територіально-галузевого обʼєднання "Південно-Західна залізниця" про зобовʼязання виконати пункти 2, 3, 4, 6, 9, 10, 11, 14, 17, 18, 22, 23, 27, 29, 30 вимоги від 22.08.2014 № 05-14/1187.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 06.10.2015 позовні вимоги задовольнив частково. Зобовʼязав Державне територіально-галузеве обʼєднання "Південно-Західна залізниця" виконати вимогу від 22.08.2014 № 05-14/1187 в частині пунктів 3, 9, 11, 17, 18, а саме: відобразити в обліку відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" заборгованість за Приватним акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод", що виникла внаслідок понесення додаткових витрат на заміну несправних гарантійних вузлів та агрегатів по трьох електровозах після їх модернізації і капітального ремонту на суму 394485,18 грн. (пункт 3 вимоги); привести чисельність працівників по відокремленому підрозділу "Локомотивне депо Жмеринка" у відповідність до штатних розписів (пункт 9 вимоги); відобразити за даними бухгалтерського обліку відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" дебіторську заборгованість у сумі 8497,00 грн. (пункт 11 вимоги); провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 3250,07 грн. (пункт 17 вимоги); провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 8686,03 грн. (пункт 18 вимоги). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.01.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне територіально-галузеве обʼєднання "Південно-Західна залізниця" оскаржило їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог Державне територіально-галузеве обʼєднання "Південно-Західна залізниця" посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 72, 161, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
При цьому, зокрема, наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено обґрунтованого висновку щодо спростування вимог та доводів позивача.
Крім того, Державною фінансовою інспекцією України заявлено клопотання про заміну позивача у справі - Державної фінансової інспекції України на Державну аудиторську службу України у звʼязку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого обʼєднання "Південно-Західна залізниця" та його відокремлених підрозділів за період з 01.10.2012 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 23.07.2014 № 05-21/89.
22.08.2014 позивачем на підставі зазначеного акта ревізії прийнято вимогу № 05-14/1187 про усунення порушень, відповідно до якої відповідача, зокрема, зобовʼязано вчинити певні дії, в тому числі: за пунктом 3 - відобразити в обліку відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" заборгованість за Приватним акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод", що виникла внаслідок понесення додаткових витрат на заміну несправних гарантійних вузлів та агрегатів по трьох електровозах після їх модернізації і капітального ремонту на суму 394485,18 грн.; за пунктом 9 - привести чисельність працівників по відокремленому підрозділу "Локомотивне депо Жмеринка" у відповідність до штатних розписів; за пунктом 11 - відобразити за даними бухгалтерського обліку відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" дебіторську заборгованість у сумі 8497,00 грн.; за пунктом 17 - провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 3250,07 грн.; за пунктом 18 - провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 8686,03 грн.
Залишаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Державним територіально-галузевим обʼєднанням "Південно-Західна залізниця" частині без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги не спростували висновків Окружного адміністративного суду м. Києва, однак без належного мотивування такого твердження.