ПОСТАНОВА
Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №826/15416/17
адміністративне провадження №К/9901/69482/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександр" (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020671209 від 08.08.2017.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначило про те, що спірне рішення, яким застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобовʼязань є незаконним, оскільки воно було прийнято на підставі висновку камеральної перевірки, повноважень проводити яку у період до січня 2017 року у відповідача не було повноважень.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018, у задоволені позову відмовлено з підстав недоведеності своєчасної сплати позивачем сум податкових зобовʼязань зі сплати за землю, що ним були узгоджені, факт порушення чого був виявлений ГУ ДФС в липні 2017 року, під час проведення камеральної перевірки, яка саме з січня 2017 року надавала контролюючим органам повноваження, в її межах, вирішувати питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) податків та зборів.
Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову.
Відзив на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку за період з 02.03.2015 по 13.07.2017, яка оформлена актом № 1934/26-15-12-09-19/24362185 від 13.07.2017. В акті виявлено порушення Товариством вимог вимоги пункту 287.3 статті 287 ПК України, а саме виявлено, що платник несвоєчасно сплачував самостійно визначені податкові зобовʼязання з плати за землю з юридичних осіб.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0020671209 від 08.08.2017, яким позивача за затримку сплати грошового зобовʼязання у сумі 369014,55 грн. зобовʼязано сплатити штраф у розмірі 20%, - 73802,91 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.
Не отримавши позитивного результату, як під час подання заперечень на акт перевірки так і скарг на податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду, який погодився із висновками відповідача, сумніву щодо правомірності яких не виникає і у Верховного Суду, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обовʼязком визнається обовʼязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обовʼязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовʼязань у встановлений податковим законодавством строк.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовʼязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовʼязання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Кодексу).
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовʼязання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовʼязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовʼязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що платник податку зобовʼязаний сплатити визначену ним суму податкового зобовʼязання протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем календарним днем звітного (податкового) місяця.
Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, Суд приходить до висновку, що правових підстав для скасування спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення не має.