Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 756/2560/17
провадження № 61-43626св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач 1 - ОСОБА_4,
відповідач 1 - Київська міська рада,
позивач 2 - ОСОБА_5,
відповідач 2 - Київська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Позовна заява ОСОБА_5 мотивована тим, що він є власником домоволодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею
32,9 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м за адресою АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, за яким продавцем був ОСОБА_6. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Сексістовою Т. І. Згідно рішення Мінського районного суду міста Києва
від 17 листопада 1997 року будинок, який розміщений за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0963 га був наданий в користування попередньому власнику ОСОБА_6, який добросовісно і безперервно користувався земельною ділянкою, а після продажу будівлі та земельної ділянки ОСОБА_5 продовжує користуватись ділянкою на протязі 20 років.
Відповідач своїми діями, а саме стягненням земельного податку за 0,0963 га визнає той факт, що ОСОБА_5 є власником вказаної земельної ділянки.
ОСОБА_5 просив на підставі статті 344 ЦК України визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0963 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в його фактичному користуванні.
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що вона є власником домоволодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею
34,7 кв.м, житловою площею 22,9 кв.м за адресою АДРЕСА_2, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, за яким продавцем була ОСОБА_8, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сексістовою Т. І. Згідно рішення Мінського районного суду міста Києва від 17 листопада 1997 року будинок, який розміщений за адресою АДРЕСА_2, на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0912 га був наданий в користування попередньому власнику ОСОБА_8, яка добросовісно і безперервно користувалася земельною ділянкою, а після продажу будівлі та земельної ділянки ОСОБА_4 продовжує користуватись ділянкою на протязі 20 років і продовжує користуватись.
Відповідач своїми діями, а саме стягненням земельного податку за 0,0912 га. визнає той факт, що ОСОБА_4 є власником вказаної земельної ділянки.
ОСОБА_4 просила на підставі статті 344 ЦК України визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0912 га кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває в її фактичному користуванні.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку обʼєднано в одне провадження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку- задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,0912 га кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,0963 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки рішенням Мінського районного суду міста Києва від 17 листопада 1997 року спірну земельну ділянку, на якій знаходиться домоволодіння, власниками якого є позивачі, вже було передано в користування попереднім власникам - ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а тому позивачі у даній справі набули право власності за набувальною давністю.
Постановою Апеляційного суду мста Києва від 06 серпня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - ОСОБА_10 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в розмірі 12 000,00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в розмірі 12 000,00 грн.
Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_11 та ОСОБА_5 без задоволення, апеляційний суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів про те, що спірну земельну ділянку у відповідності до статі 17 ЗК України (в редакції, чинній станом на 1997 рік) було передано у користування
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Спірні земельні ділянки відповідно до рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804 "Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року" за функціональним призначенням відносяться до території громадських будівель та споруд. Доказів щодо передачі земельних ділянок позивачам та зміни їх цільового призначення матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
04 вересня 2018 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва
від 06 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Додаткові доводи заявника:
27 лютого 2019 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_12 через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у додаткових пояснення до касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.