ПОСТАНОВА
Іменем України
05 квітня 2019 року
Київ
справа №815/8/14
адміністративне провадження №К/9901/4015/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 (головуючий суддя - Глуханчук О.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Коваль М.П., судді - Потапсук В.О., Семенюк Г.В.)
у справі № 815/8/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татра-Юг"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Татра-Юг" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) від 14.10.2013.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків ДПІ про те, що Товариством з порушенням приписів Податкового Кодексу України визначено розмір податкових зобовʼязань з податку на додану вартість, з огляду на що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14.10.2013 №0001372260.
Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2014 відрито касаційне провадження.
15.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством відʼємного значення різниці між сумою податкового зобовʼязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року складено акт від 26.09.2013.
В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 6 210 грн.
На цій підставі 14.10.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372260, яким позивачу зменшено розмір відʼємного значення суми податку на додану вартість на суму 6 210 грн.
Свої дії щодо прийняття податкового повідомлення-рішення ДПІ обґрунтовує тим, що Товариством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми сплачені на відшкодування балансоутримувачу ДП "Виробниче обʼєднання "Південний машинобудівельний завод імені О.М. Макарова" та суми, сплачені за оренду автомобіля.
З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (Орендодавець) та Товариством (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1.
Згідно із п. 5.11 зазначеного договору, Орендар зобовʼязується протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, у тому числі на компенсацію плати податку на землю.
На виконання вимог вказаної умови договору оренди нерухомого майна, 03 листопада 2011 року між ДП "Виробниче обʼєднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (Балансоутримувач) та Товариством укладено договір №2-586 предметом якого є зобовʼязання Орендаря відшкодовувати Балансоутримувачу витрати на відшкодування податку на землю, які Балансоутримувач платить за земельну ділянку, на якій знаходяться орендовані приміщення.
Крім того, 11 липня 2012 року позивачем (Орендар) та ТОВ "Одеселектропастранс ЛТД" (Орендодавець) укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого Орендодавець передає у строкове платне користування Орендареві для використання в його господарській діяльності автомобіль марки Мерседес-Бенц S500 CGI 4M Long, номерний знак НОМЕР_1. Орендна плата за користування автомобілем становить 18 000 грн. за місяць (у тому числі ПДВ 3000 грн.).
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.