Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 752/12116/15-ц
провадження № 61-33021св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ним з 12 лютого 2015 року право власності на грошові кошти в розмірі 5 500 доларів США (еквівалент 148 060,00 грн станом на 03 березня 2015 року), які він набув відповідно до договору № 12022015 відступлення права вимоги (цесії) від 12 травня 2015 року за договором № 005-28618-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 02 лютого 2015 року, укладеним між ОСОБА_5 і ПАТ "Дельта Банк" зі всіма додатками змінами та доповненнями до нього з набуттям ОСОБА_4 за вказаним договором банківського вкладу на суму 5 500 доларів США (еквівалент 148 060,00 грн. станом на 03 березня 2015 року) статусу вкладника у значенні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позов мотивовано тим, що 12 лютого 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір № 12022015 відступлення права вимоги (цесії). Відповідно до пункту 1 зазначеного договору відповідач відступив позивачеві, а останній набув права вимоги і став кредитором за договором № 005-28618-020215 Банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 02 лютого 2015 року укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ "Дельта Банк". Відповідно до умов пункту 2 зазначеного договору, позивач набув право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 5 500 доларів США, а отже й до нього, відповідно до умов пункту 4 зазначеного договору перейшло право власності на вказану суму.
Станом на 25 червня 2015 року відповідач не визнав його право власності на зазначені кошти, про що повідомив останнього, а відтак порушене право підлягає судовому захисту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач при зверненні до суду обрав невірний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. Разом з цим, суд, дійшовши такого висновку, надав оцінку укладеному між сторонами договору відступлення права вимоги та встановив правомірність набуття позивачем прав кредитора та правомірність відступлення прав за договором банківського вкладу.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 рокузмінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року висновок суду про правомірність набуття ОСОБА_4 прав кредитора та правомірність відступлення прав за договором банківського вкладу від 02 лютого 2015 року № 005-28618-020215.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції вдався до оцінки укладеного між сторонами договору відступлення прав вимоги та в мотивувальній частині рішення встановив правомірність набуття позивачем прав кредитора та правомірність відступлення прав за договором банківського вкладу, вийшовши тим самим за межі предмета позову (позовних вимог), оскільки вимог стосовно вказаного договору та наслідків його укладення позивачем заявлено не було. Встановлені судом вказані обставини беззаперечно зачіпають права та інтереси ПАТ "Дельта Банк", так як саме з ним відповідачем було укладено договір банківського вкладу (депозиту).
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність набуття ОСОБА_4 прав кредитора та правомірність відступлення права за договором банківського вкладу від 02 лютого 2015 року № 005-28618-020215. Апеляційний суд змінюючи рішення суду першої інстанції порушив вимоги абзацу 1 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Крім того, в оскаржуваному рішенні апеляційного суду нічого не зазначено про підстави поновлення банку строків на апеляційне оскарження. У Банка не було поважних причин для пропуску строків апеляційного оскарження, тому не було підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
30 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 752/12116/15-ц надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.