ПОСТАНОВА
Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №391/609/18(2-а/391/25/18)
адміністративне провадження №К/9901/3808/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці ДФС про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про скасування постанови від 28 травня 2018 року в справі про порушення митних правил №0678/10200/18, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2018 року позов задоволено.
При цьому зазначене рішення було ухвалено у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників судового процесу, а його повний текст виготовлено 20 листопада 2018 року.
Копію судового рішення відповідачем отримано 26 листопада 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вважаючи, що вказане рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки не відповідають дійсним обставинам справи, Митниця 04 грудня 2018 року (згідно дати штемпеля відділення поштового звʼязку на конверті) подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Одночасно відповідач порушив й питання поновлення строку апеляційного оскарження (клопотання від 03 грудня 2018 року), посилаючись на пізнє надіслання судом першої інстанції та одержання ним копії оскаржуваного рішення (відповідно 23 та 26 листопада 2018 року), що не узгоджується з приписами статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходячи зі змісту якої у даній категорії справ суд повинен був проголосити повне судове рішення, а його копію невідкладно надсилати відповідачеві, який не був присутнім під час його проголошення.
Ухвалою від 21 грудня 2018 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини 3 статті 298 КАС України, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, та надав відповідачеві можливість у десятиденний з дня отримання копії ухвали строк подати заяву із наведенням інших поважних підстав для його поновлення.
В межах наданого для усунення недоліку апеляційної скарги строку Митниця надіслала на адресу суду клопотання від 03 січня 2019 року про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якому, крім підстав для його поновлення, що вже наводились в первісному клопотанні, додаткового зазначила про те, що не мала можливості своєчасно ознайомитись з текстом рішення суду першої інстанції і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки останнє було до нього судом надіслано 22 листопада 2018 року, зареєстровано - 23 листопада 2018 року та оприлюднено - 26 листопада 2018 року.
Ухвалою від 15 січня 2019 року Третій апеляційний адміністративний суд, прийшовши до висновку про неповажність наведених відповідачем підстав для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою та неповʼязаність початку його перебігу з датою отримання учасником судового процесу його копії, відмовив в задоволені клопотання Митниці про поновлення цього строку та у відкритті апеляційного провадження за поданою нею апеляційною скаргою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати з підстав, що вже наводились нею в клопотаннях від 03 грудня 2018 року та від 03 січня 2019 року, й направити справу до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а ухвалу суду апеляційної інстанції, яку він просив залишити без змін, - обґрунтованою та законною.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у встановлені законом шляхи.
При цьому за змістом частини 1 статті 13 КАС України забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - касаційного оскарження судового рішення є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.