ПОСТАНОВА
Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №826/4673/16
адміністративне провадження №К/9901/47376/18, №К/9901/47378/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/4673/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Арсірія Р.О., суддів: Кузьменка В.А., Костенка Д.А.) та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Шелест С.Б., суддів: Епель О.В., Кузьмишина О.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив
- скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 22 лютого 2016 року №466-0 "Про звільнення ОСОБА_1.";
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м. Києві по не запропонуванню іншої роботи ОСОБА_1 одночасно з попередженням про звільнення.
- стягнути з Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 лютого 2016 року до моменту поновлення на роботі включно.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм статей 40, 49-2 Кодексу законів про працю України. При попередженні про наступне вивільнення відповідачами не було запропоновано всіх наявних посад у підпорядкованих Державній фіскальній службі України податкових інспекціях, що були вакантними та відповідали кваліфікації і досвіду роботи позивача.
3. Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року залучено до участі у даній справі у якості третьої особи Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
4. 06 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 22 лютого 2016 року №466-0 "Про звільнення ОСОБА_1.";
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 лютого 2016 року по 06 грудня 2017 року у розмірі 76 294 грн 40 коп.;
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м. Києві по не запропонуванню іншої роботи ОСОБА_1 одночасно з попередженням про звільнення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не запропоновано усіх вакантних посад, що є неналежним виконанням вимог Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівників у звʼязку з реорганізацією. У звʼязку із цим наказ Державної фіскальної служби України від 22 лютого 2016 року №466-0 "Про звільнення ОСОБА_1." прийнятий з порушенням норм трудового законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 13 березня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у справі №826/4673/16 - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 05 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
8. 06 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України.
У касаційних скаргах скаржники просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року. Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргами Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Доводи осіб, які подали касаційні скарги (відповідачі та третя особа у справі):
Касаційні скарги обґрунтовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Касатори зазначають, що судами першої та інстанції не прийнято до уваги те, що позивача було звільнено у порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, з дотриманням встановленої процедури, зокрема по спливу двох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення, з урахуванням усіх обставин та показників продуктивності праці. Позивачу було запропоновано вакантні посади від яких він відмовився. Вважають помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Державна фіскальна служба України повинна була запропонувати ОСОБА_1 наявні вакантні посади у всіх її територіальних органах, а не тільки у ДПІ у Святошинському районі. ДПІ є юридичною особою, що має свою печатку, власні бланки та рахунки в органах казначейства. В розумінні статті 49-2 КЗпП України роботодавець має запропонувати лише ті посади, які наявні саме в нього. ДПІ у Святошинському районі запропонувала позивачу посади які були наявні у вказаному органі фіскальної службі. Оскільки ДПІ у Святошинському районі діє в межах наданих їй повноважень і є самостійною юридичною особою, то не могла запропонувати інші посади, які були вакантними в інших юридичних особах (ГУ ДФС у м. Києві чи ДФС України).
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 2002 року працював у податковій системі, з лютого 2015 року обіймав посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління ДФС у м. Києві.
11. В подальшому наказом Державної фіскальної служби України від 18 серпня 2015 року №620 "Про впровадження Концепції "Офіс аудиту ГУ ДФС у м. Києві" затверджено план заходів з реалізації Концепції, яким передбачено оптимізація штатної чисельності ДПІ у районах ГУ ДФС у м. Києві.
12. На виконання вимог вказаного наказу, наказами Державної фіскальної служби України від 08 вересня 2015 року №676 "Про внесення змін до наказу ДФС від 12 вересня 2014 року №129" та від 08 вересня 2015 року №677 "Про внесення змін до окремих наказів ДФС" затверджено Типову структуру ГУ ДФС у м. Києві та державних податкових інспекцій Головного управління ДФС у м. Києві, внесено зміни до загальної чисельності працівників Головного управління ДФС у м. Києві та державних податкових інспекцій Головного управління ДФС у м. Києві.
13. Наказами Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 вересня 2015 року №1772 "Про введення в дію структури Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві" та від 22 вересня 2015 року №1801 "Про введення в дію штатного розпису" введено в дію структуру та штатний розпис на 2015 рік Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно з яким відбулося скорочення штатної чисельності та кількості штатних посад.
14. У звʼязку із вищенаведеними обставинами, 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади у звʼязку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності працівників ДПІ у районах ГУ ДФС у м. Києві. Вакантних посад позивачу запропоновано не було.
15. Після виходу позивача з лікарняного, 22 лютого 2016 року йому було запропоновано перелік вакантних посад у Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві. ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад.
16. Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 22 лютого 2016 року №1521/8/26-15-04-24 "Про звільнення" було повідомлено ДФС України про вищевказані обставини та направлено відповідні матеріали для вирішення питання про звільнення заступника начальника Державної податкової інспекції Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_1 у звʼязку з реорганізацією та скороченням чисельності відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
17. Наказом ДФС України №466-о від 22 лютого 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1." позивача звільнено з 22 лютого 2016 року із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у звʼязку із реорганізацією.
18. Не погоджуючись з прийнятим наказом ДФС України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
19. Конституція України.
19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.