ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №2а-492/11/1070
адміністративне провадження №К/9901/7339/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
за участю: представника відповідача - Борисова І.І.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Вишгородської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник Ірпінської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 (головуючий суддя: Лиска І.Г.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 (головуючий суддя: Земляна Г.В., судді: Межевич М.В., Сорочко Є.О.)
у справі №2а-492/11/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Контакт"
до Ірпінської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРС Контакт" (далі - позивач, ТОВ звернулось до суду з адміністративним позовом до Ірпінської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ОДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 № 0000502300/0 про збільшення грошового зобовʼязання із податку на прибуток на загальну суму 2302966,00 грн., у тому числі: 1535310,81 грн. за основним платежем та 767655,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014, відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 № 0000502300/0.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами: підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14. Пунктів 198.1, 198.3. 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 7, 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобовʼязання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.12.2010 № 00433/180/23-0/35706229. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР): завищені валові витрати на загальну суму 6141243,25 грн. у податковому обліку за 3-й та 4-й квартали 2008 року за наслідками нікчемних правочинів з поставки від ТОВ "Ріскатор-Трейд" підрядних послуг, у результаті чого занижено податкові зобовʼязання із податку на прибуток за 3-й та 4-й квартали 2008 року на загальну суму 1535310,81 грн. Висновок про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та цим постачальником обґрунтовано посиланням на пояснення керівника та засновника цього постачальника - ОСОБА_3, в яких він спростовує своє відношення до господарської діяльності цього товариства. а також свій підпис на господарських документах; висновок експертного дослідження спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Соломʼянського РУ НДЕКЦ при ГУМВС України у м. Києві від 01.10.2010 № 1386, згідно якого підписи на податкових накладних. актах прийому виконаних підрядних робіт, актах здачі-прийому робіт, актах прийому виконаних робіт довідках про вартість виконаних підрядних робіт - зроблені не ОСОБА_3
За наслідками висновків акту перевірки ОДПІ відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 № 0000502300/0 про збільшення грошового зобовʼязання із податку на прибуток на загальну суму 2302966,00 грн., у тому числі: 1535310,81 грн. за основним платежем та 767655,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ "Ріскатор-Трейд" підрядних послуг від імені цього постачальника виписані податкові накладні, сторони підписали акти прийому виконаних підрядних робіт, на підставі цих документів позивач сформував валові витрати у податковому обліку з податку на прибуток за вищевказані податкові періоди.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких положень, у звʼязку з набранням чинності ПК України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звʼязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на збільшення валових витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією, суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень) входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобовʼязань із податку на прибуток.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з реального характеру господарських операцій із поставки позивачу від ТОВ "Ріскатор-Трейд" підрядних послуг. До такого висновку суди дійшли на підставі оцінки доданих до матеріалів справи копій податкових накладних, актів прийому виконаних підрядних робіт, актів здачі-прийому робіт, актів прийому виконаних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, банківських виписок. При цьому. даючи оцінку поясненням ОСОБА_3," (керівник та засновник ТОВ "Ріскатор-Трейд), в яких він спростовує своє відношення до господарської діяльності цього товариства. а також свій підпис на господарських документах, суди попередніх інстанцій зробили висновок. що виключно вирок суду може бути доказом вини. Крім того, суди послались на обставини встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, у справі № 2а-493/11/1070 за позовом ТОВ "АРС Контакт" до Ірпінської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 № 0000512300/0, прийнятого за наслідками висновків акту перевірки від 16.12.2010 № 00433/180/23-0/35706229. Застосувавши норми ст. 72 КАС України, суди вказали, що цією постановою були встановлені обставини фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ріскатор-Трейд".
З такою оцінкою судами доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України (у редакції. чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень). Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обʼєктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звʼязок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).
Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, таінші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Заперечуючи проти позову, відповідач у судовому процесі, поряд із доводами про відсутність ТОВ "Ріскатор-Трейд" за своїм місцезнаходженням, посилався також на пояснення керівника та засновника ОСОБА_3, від імені якого підписані документи з посиланням на поставку позивачу підрядних послуг. У вказаних поясненнях (а.с.32-34, т.3), ОСОБА_3 спростовує своє відношення до господарської діяльності цього товариства, а також свій підпис на господарських документах, вказує про реєстрацію ТОВ на своє імʼя за винагороду. Крім того, ОДПІ у судовому процесі також посилалась на висновок спеціаліста від 01.10.2010 № 1386 (а.с. 52-73, т.3), згідно якого підписи на податкових накладних. актах прийому виконаних підрядних робіт, актах здачі-прийому робіт, довідках про вартість виконаних підрядних робіт - зроблені не ОСОБА_3, а іншою особою.
Повідомлені ОДПІ фактичні обставини щодо відсутності реального характеру операцій із поставки з посиланням на конкретне джерело інформації є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок послуг в операціях із ТОВ "Ріскатор-Трейд", так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій з поставки товарів на користь позивача як доказів господарської операції. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд у разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.