Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 450/1335/15-ц
провадження № 61-33915св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада
2016 року у складі судді Даниліва Є. В. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У червні 2015 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_4 на користь комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 72 392,01 грн витрат на лікування потерпілих від кримінального правопорушення. Судові витрати покласти на відповідача.
Позовна заява мотивована тим, що внаслідок вчинення злочину
ОСОБА_4позивачем було здійснено лікування ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на загальну суму 72 392,01 грн. Оскільки відповідач у позасудовому порядку не бажає відшкодувати витрати на лікування потерпілих, прокурор змушений звертатися до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області
від 23 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 72 392,01 грн витрат на лікування потерпілих від кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 вчинив злочин, внаслідок якого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у звʼязку з чим протягом тривалого часу потерпілі ОСОБА_8 перебував у реанімаційному та хірургічному відділеннях, ОСОБА_6 у реанімаційному та нейрохірургічному відділеннях,
ОСОБА_7 у реанімаційному та хірургічному відділеннях на лікуванні, на яке закладом охорони здоровʼя було витрачено 72 392,01 грн., що підтверджено належними та допустимими доказами, і за таких обставин відповідач зобовʼязаний відшкодувати витрати закладові охорони здоровʼя на лікування ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 у зазначених лікувальним закладом розмірах.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У липні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 1206 ЦК України та постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, оскільки розрахунок витрат на лікування потерпілих проведено не в цілому по лікувальному закладу, а в розрізі певних відділень, що значно завищило витрати у наданих довідках в частині заробітної плати.
Доводи інших учасників справи:
15 листопада 2017 року комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги через засоби поштового звʼязку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада
2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 червня
2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Пустомитівського районного суду Львівської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.