ПОСТАНОВА
Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №345/4235/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17114/18, К/9901/17116/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Калуське автотранспортне підприємство" (далі - ПАТ) та Калуського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2016 року (суддя Сухарник І.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (судді Яворський І.О., Іщук Л.П., Нос С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобовʼязати вчинити певні дії, -
встановив:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати дії управління ПФУ щодо відмови у зарахуванні стажу роботи з 14 лютого 1983 року по 31 травня 1992 року до пільгового стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 22 вересня 2016 року;
- зобовʼязати управління ПФУ зарахувати йому стаж роботи з 14 лютого 1983 року по 31 травня 1992 року до пільгового стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту, призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 22 вересня 2016 року та провести виплату призначеної пенсії.
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановою від 14 грудня 2016 року позов задовольнив. Визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу роботи з 14 лютого 1983 року по 31 травня 1992 року до пільгового стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 22 вересня 2016 року. Зобовʼязав управління ПФУ зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 14 лютого 1983 року по 31 травня 1992 року до пільгового стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 22 вересня 2016 року.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалюючи такі рішення, суди виходили із того, що матеріалами справи підтверджено те, що позивач має загальний трудовий стаж 26 років 10 місяців 3 дні, що не заперечується сторонами. Згідно з довідкою від 05 вересня 2016 року № 106/а ОСОБА_1 працював водієм з 14 лютого 1983 року по 01 червня 1992 року. З 01 червня 1992 року по 01 липня 1996 року рахувався водієм міського пасажирського транспорту у відкритому акціонерному товаристві "Калуське АТП" (Калуське АТМ 08022). 30 червня 1992 року видано наказ № 116-К, у якому зазначено, що у звʼязку із прийняттям Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) затверджено по Калуському АТП 12630 водіїв автоколони № 1, яка здійснює перевезення пасажирів по м. Калушу, та рахувати їх водіями міського пасажирського транспорту з 01 червня 1992 року, зокрема і ОСОБА_1 Цей наказ виданий лише на виконання вимог Закону № 1788-ХІІ, проте не стверджує той факт, що позивач працював водієм міського пасажирського транспорту саме з дати видання наказу. Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що як з 1983 року до 01 червня 1992 року, так і з 01 червня 1992 року по 1996 рік ОСОБА_1 не змінював посаду і працював водієм міського пасажирського транспорту в автоколоні № 1
ПАТ та управління ПФУ не погодилися із цими рішеннями і звернулися із касаційними скаргами про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
ПАТ у касаційній скарзі, зокрема, посилається на те, що трудова книжка позивача не містить відомостей про роботу позивача водієм міського пасажирського транспорту, суд безпідставно прийняв рішення на підставі показань свідків. Крім того, в автотранспортному підприємстві не було жодного розподілу між автоколонами щодо перевезення пасажирів. Автобуси марки "Ліаз-677" на яких працював ОСОБА_1 здійснювали перевезення пасажирів на приміських, міжміських маршрутах та вахтовим методом. Йдеться у скарзі й про те, що суд, не визнавши ПАТ третьою особою, без самостійних вимог на предмет спору, позбавив права надати суду докази.
Управління ПФУ у касаційній скарзі також зазначає, що у трудовій книжці позивача відсутні записи, які б підтверджували його пільговий стаж роботи. Крім того, суд безпідставно прийняв рішення про задоволення позову на підставі показань свідків.
У запереченнях на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а судові рішення - без змін.