ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №820/11853/13-а
адміністративне провадження №К/9901/1887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 (суддя Сліденко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Старостін В.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Інтеропт-Імпорт" звернулося до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, у якому просило скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів та стягнення коштів у сумі 723863,39 грн., що сплачені у звʼязку з виконанням рішень митниці при розмитнені товарів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій митний оскаржив їх у касаційному порядку. Відповідач просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального і матеріального права. Митний орган вказує, що для контролю та митного оформлення декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість товару, зокрема, документи не містили відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар. Відповідач звертає увагу, що згідно умов контракту оплату, відповідно до інвойсів на дату подання митних декларацій, має бути здійснено. Як наголошує контролюючий орган, частина друга статті 53 Митного кодексу України закріплює положення, що серед основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи. Крім того, на думку відповідача, консультацію між митницею і декларантом проведено належним чином. Також, відомості про митну вартість товару, які стали джерелом для коригування митної вартості спірними рішеннями, свідчать, що товари, які оцінюються та товари спеціалізованої бази даних, з якими порівнюються оцінювані, схожі.
У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де ТОВ "Інтеропт-Імпорт" вказує, що само по собі ненадання декларантом банківських документів щодо сплати рахунків не може вважатися достатньою підставою для покладання обовʼязку з надання додаткових документів, оскільки дійсність рахунків та їх оплата не ставилась під сумнів митним органом. Як вважає позивач, неподання запитуваних митним органом документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12 год. 02.04.2019.
Представники сторін у судове засідання не зʼявилися, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.
На підставі положень пункту 2 частини першої статті 345 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, ТОВ "Інтеропт-Імпорт" та компанією "BRF S.A." (резидент Бразилії) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.06.2013 №BR-IM-2013. Предметом контракту є придбання свинини і субпродуктів на умовах поставки FCR UA Одеса (Інкотермс 2010) за ціною 1,87 доларів США/кг., 2,06 доларів США/кг, 2.10 доларів США/кг мʼясо свинини.
У межах виконання зобовʼязань за цим контрактом, здійснюючи імпорт товару на митну територію України, платник податків подав до митниці вантажно-митні декларації, за якими Харківською обласною митницею були прийняті рішення від 14.08.2013 №807000003/2013/001610/2, від 14.08.2013 №807000003/2013/001611/2, від 14.08.2013 №807000003/2013/001615/2, від 14.08.2013 №807000003/2013/001598/2, від 14.08.2013 №807000003/2013/001616/2, від 14.08.2013 №807000003/2013/001614/2, від 19.09.2013 №807000003/2013/001852/2 від 19.09.2013 №807000003/2013/001862/2, від 19.09.2013 №807000003/2013/001859/2, від 19.09.2013 №807000003/2013/001853/2, від 25.09.2013 №807000003/2013/001899/2, від 27.09.2013 №807000003/2013/001919/2, від 27.09.2013 №807000003/2013/001881/2, від 27.09.2013 №807000003/2013/001915/2, від 05.09.2013 №807000003/2013/001732/2, від 05.09.2013 №807000003/2013/001736/2, від 05.09.2013 №807000003/2013/001731/2, від 05.09.2013 №807000003/2013/001733/2, від 05.09.2013 №807000003/2013/001734/2 про коригування митної вартості товару із розрахунку 2,59 доларів США/кг на підставі другорядного (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України.
Позивачем сплачено до бюджету 723863,39грн., які за процедурою випуску товарів у вільний обіг під гарантію відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України перераховано на рахунки в територіальній установі Державної казначейської служби України.
Фактичною підставою прийняття спірних рішень слугувало судження субʼєкта владних повноважень про непідтвердження платником податків підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та про наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на товар, що імпортується.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на протиправність оскаржуваних рішень Харківської обласної митниці, оскільки висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами адміністративного судочинства, через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
З урахуванням обставин справи та правового регулювання, касаційний суд вважає такий висновок судів передчасним, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобовʼязаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обʼєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, повʼязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обʼєктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовʼязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Правила визначення митної вартості за ціною договору встановлені статтею 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною пʼятою статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повʼязаних із продавцем осіб для виконання зобовʼязань продавця.
Положеннями статті 59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).