ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
Київ
справа №826/18068/16
адміністративне провадження №К/9901/20493/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ІСТТЕХ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Безименної Н.В., суддів - Аліменка В.О., Кучми А.Ю.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "ІСТТЕХ" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук Костянтин Петрович, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови,
установив:
У листопаді 2016 року Дочірнє підприємство "ІСТТЕХ" звернулось до суду із адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Шевченківський РВ ДВС м. Києва), в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 2 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження №52790056. Позивач вважав, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не набрав чинності.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповноту зʼясованих судами обставин справи просить скасувати прийняті ними рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений законом строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому така не могла бути прийнята державним виконавцем до виконання. Вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано доказів направлення на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомлення про оскарження постанови цього органу від 12 липня 2016 року, оскільки такі наявні в матеріалах справи (заява-повідомлення від 21 липня 2016 року, зареєстрована 27 липня 2016 року).
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що 12 липня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві винесено постанову № 187/16/10/26-13/1207/02/4 про накладення на Дочірнє підприємство "ІСТТЕХ" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 130500,00 грн.
25 липня 2016 року позивач оскаржив зазначену постанову до суду, ухвалою Окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року відкрито провадження у справі №826/11290/16 за позовом Дочірнього підприємства "ІСТТЕХ" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про скасування постанови від 12 липня 2016 року.
1 листопада 2016 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві звернувся до Шевченківського РВ ДВС м. Києва із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа - постанови про накладення штрафу від 12 липня 2016 року.
2 листопада 2016 року Шевченківським РВ ДВС м. Києва відкрито виконавче провадження №52790056 з виконання постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 12 липня 2016 року про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Листами від 30 листопада 2016 року та 5 грудня 2016 року позивач повідомляв Шевченківський РВ ДВС м. Києва про оскарження постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 12 липня 2016 року в судовому порядку, у звʼязку з чим просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
У відповідь на вказані листи відповідач поінформував Дочірнє підприємство "ІСТТЕХ" про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження №52790056 винесена відповідно до вимог закону, оскільки згідно з відміткою, яка містилася на виконавчому документі, такий набрав чинності.
27 грудня 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №52790056, оскільки борг в повному обсязі стягнуто на депозитний рахунок відділу та перераховано стягувачу.
Судами також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 серпня 2017 року у справі №826/11290/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, Дочірньому підприємству "ІСТТЕХ" відмовлено у задоволенні позову до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про скасування постанови від 12 липня 2016 року.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав до скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, оскільки така прийнята відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів КАС ВС погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
5 жовтня 2016 року набрав чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню як виконавчі документи рішення постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6).
Статтею 4 Закону №1404-VIII обумовлено вимоги, які висуваються до виконавчого документа, серед яких - дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предʼявлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк предʼявлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обовʼязковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ предʼявлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною пʼятою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.