ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 910/17046/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Готель Жовтневий"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 (головуючий Коротун О.М., судді: Агрикова О.В. і Чорногуз М.Г.)
у справі № 910/17046/17
за позовом приватного акціонерного товариства "Готель Жовтневий" (далі - Товариство)
до: 1) Національного банку України (далі - НБУ);
2) публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі -Банк),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Міністерство фінансів України (далі - Міністерство),
про визнання незаконною бездіяльності та зобовʼязання вчинити дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до НБУ та Банку за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Міністерства про визнання незаконною бездіяльності та зобовʼязання вчинити дії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2017 позовні вимоги задоволено частково. Зобовʼязано Банк виконати зобовʼязання (погасити заборгованість) за кредитним договором від 03.03.2009 № 19, укладеним Банком та НБУ, шляхом перерахування на банківський рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині не задоволених позовних вимог та у скасованій частині прийняти нове, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 залишено без руху та запропоновано скаржнику вказати інші підстави для поновлення строку, доплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку та розмірі (3 038,00 грн.) та надати відповідні докази такої сплати шляхом подання до суду відповідної заяви.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 відхилено клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відмовлено у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства. Апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 з доданими до скарги матеріалами повернуто скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржником: до апеляційної скарги не додано жодних належних та допустимих доказів, з якими закон повʼязує обставини для надання судом відстрочення сплати судового збору; не усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 03.12.2018 [не наведено інших (нових) підстав для поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою в межах процесуального строку та неможливості такого звернення до суду скаржником не зазначено (з урахуванням того, що саме позивач був ініціатором судового провадження, його представники були присутні у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частин, а рішення господарського суду від 12.12.2017 оприлюднене в ЄДРСР 27.12.2017)].
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати для провадження до апеляційного суду.
У касаційній скарзі Товариство посилається на те, що апеляційним судом безпідставно відхилено клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Від НБУ, Банку та Міністерства відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали встановлено, що при зверненні з апеляційною скаргою Товариством було подано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено Законом. Разом з цим Товариством у клопотанні про усунення недоліків заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, Товариство посилалось на те, що з огляду на введення воєнного стану в Україні воно має ускладнені господарські відносини з контрагентами, що призводить до погіршення фінансового стану Товариства та є причиною неможливості сплати повної суми судового збору за подання апеляційної скарги.
Водночас правові засади справляння судового збору, обʼєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно із статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімʼї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоровʼю.
За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому апеляційним судом встановлено, що Товариством до апеляційної скарги не додано жодних належних та допустимих доказів, з якими закон повʼязує обставини надання судом відстрочення сплати судового збору, зокрема, доказів того, що на даний час його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та така сплата стала б "надмірним тягарем" для заявника.