ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/576/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019р.
у складі колегії суддів: О. О. Демидюк - головуючий, О. Г. Крейбух, Г. І. Савченко
та на рішення господарського суду Житомирської області від 04.09.2018р.
суддя: І. В. Лозинська
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради
про стягнення 476 375,71 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (далі - КП "Озерне", відповідач) 476 375,71 грн., з яких: 387 001,06 грн. - пені, 23 073,32 грн. - 3% річних та 66 301,33 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобовʼязань щодо своєчасності розрахунків за поставлений у 2015 році природний газ згідно з договором купівлі-продажу природного газу №1101/15-ТЕ-10 від 27.11.2014р.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.09.2018р. у справі №906/576/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".
Оскільки на момент набрання чинності даним Законом заборгованість за отриманий природний газ відповідачем була погашена, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в силу ч. 3 ст. 7 вказаного Закону у позивача відсутні підстави для нарахування суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ", ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 04.09.2018р., постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. у справі №906/576/18 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Позивач вважає неправомірним списання відповідної заборгованості та застосування ч. 3 ст. 7 вказаного Закону до спірних відносин, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу КП "Озерне" не погоджується з викладеними в ній доводами, вважає їх безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими.
Відповідач стверджує, що вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" не передбачають обовʼязкового включення відповідача до реєстру.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
27 листопада 2014 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Озерне" (покупець) укладено договір № 1101/15-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (далі - договір) з додатковими угодами, відповідно до якого продавець зобовʼязується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКГ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець -зобовʼязується прийняти та оплати цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 2440,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м).
У пункті 3.3. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).
Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобовʼязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 3 314 116,04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі.
Оскільки відповідачем оплата за переданий газ здійснювалася несвоєчасно, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 387 001,06 грн. - пені, 23 073,32 грн. 3% річних та 66 301,33 грн. інфляційних втрат.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови