Постанова
іменем України
26 березня 2019 року
м. Київ
справа № 466/5051/16-к
провадження № 51-128км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Бущенка А.П., Григорʼєвої І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2
(в режимі відеоконференції),
захисника СтехаЮ.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Стеха Ю.Я. на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140080001533, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Кайтанівка Деражнянського районуХмельницької області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено кожного за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього належного їм майна.
Строк відбування покарання визначено обчислювати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з моменту їх фактичного затримання - 25 квітня 2016 року.
На підставі ч. 1 п. 1 ст. 72 КК в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увʼязнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII) зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в строк покарання строк попереднього увʼязнення з 25 квітня 2016 року по 7 квітня 2017 року, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено, на підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в строк покарання строк попереднього увʼязнення з 25 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 17 квітня 2016 року о 17-ій годині 30 хвилин, перебуваючи у підʼїзді будинку АДРЕСА_3 та діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на неповнолітнього ОСОБА_4, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровʼя. У ході розбою ОСОБА_1, приставивши до шиї потерпілого ніж та погрожуючи йому фізичною розправою, і ОСОБА_2, в руках якого теж був ніж, заволоділи мобільним телефоном марки "Флай" вартістю 2000 грн, що належав ОСОБА_4
В подальшому в цей же день о 17-ій годині 50 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у підʼїзді будинку НОМЕР_1 за вказаною адресою, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на неповнолітнього ОСОБА_5, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровʼя, у ході якого ОСОБА_1, погрожуючи потерпілому фізичною розправою із застосуванням ножа, разом з ОСОБА_2 заволоділи його мобільним телефоном марки "Флай" вартістю 2000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Стех Ю.Я., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на неправильну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам. Вважає, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали б бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК. На думку захисника, суд залишив поза увагою порушення ч. 4 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та безпідставно відхилив його клопотання про визнання протоколу обшуку недопустимим доказом. Зазначає про порушення права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на захист, посилаючись на незаконність їх затримання та проведення з ними у цей час слідчих (розшукових) дій. Зазначає про неправильне застосування положень ч. 5 ст. 72 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник Стех Ю.Я. підтримали касаційну скаргу останнього.
Прокурор вважав, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою, та просив відмовити в її задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, ґрунтується на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК. Вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У суді ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнаючи вину частково, підтвердили, що 17 квітня 2016 року поблизу будинку АДРЕСА_3 забрали у неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мобільні телефони.
Суд першої інстанції належно перевірив у судовому засіданні доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони не мали при собі ножів і не погрожували потерпілим їх застосуванням, та обґрунтовано визнав ці доводи обвинувачених безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами, наведеними у вироку.
Так, у судовому засіданні неповнолітні потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитані в присутності законних представників та психолога, давали докладні показання про обставини, за яких 17 квітня 2016 року раніше невідомі їм ОСОБА_1 та ОСОБА_2, погрожуючи застосуванням ножів, які приставляли до шиї, заволоділи їх мобільними телефонами. Також потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що внаслідок притискання ножа до горла у нього була помітна невелика подряпина.
Показання неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 узгоджуються з показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_6, а також свідка ОСОБА_7
Крім того, зазначений вище висновок суду обʼєктивно підтверджується даними, що містяться у заявах про злочини; протоколах огляду місця події; протоколах предʼявлення особи для впізнання, в ході проведення яких потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 впізнали серед інших осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які вчинили щодо них розбій; протоколах обшуку, слідчих експериментів та інших досліджених судом доказах.
Водночас, дослідивши показання неповнолітніх свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_6, які були допитані у судовому засіданні в присутності батьків і психолога та зазначили, що не бачили у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ножів, суд визнав ці показання такими, що не спростовують інших доказів наявності ножів та не піддають їх сумніву, навівши докладні мотиви.
При цьому суд правильно зважив на конкретні обставини справи, неповнолітній вік свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_6, які хоча й були на місці події, але не бачили, як розгорталися і тривали події між потерпілими та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у дворі.
У звʼязку з тим, що показання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є послідовними та незмінними, узгоджуються з іншими доказами, зазначеними у вироку, а також зважаючи на відсутність будь-яких очевидних мотивів, які би ставили під сумнівів правдивість їх показань, суд обґрунтовано визнав показання потерпілих достовірними.