Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 824/234/2018
провадження № 61-47645ав18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,
учасники справи:
заявник (відповідач) - ОСОБА_4,
заінтересована особа (позивач) - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року у складі судді Саліхова В. В. у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 серпня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
13 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"; банк) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовував тим, що вищевказаним рішенням третейського суду з нього було стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року № 380/15486/07-А у сумі 77 546 грн 59 коп.
Зазначав, що про наявність цього рішення йому стало відомо лише 02 листопада 2018 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 57406815, відкритого приватним виконавцем. Повний текст цього рішення вперше отримав лише 12 листопада 2018 року.
Посилаючись на те, що спір про стягнення з нього, як зі споживача банківських послуг, кредитного боргу не підвідомчий третейському суду, просив поновити строк на звернення до суду з даною заявою та скасувати рішення третейського суду від 29 серпня 2014 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року заяву ОСОБА_4 повернуто.
Суд зробив висновок про те, що заява про скасування рішення третейського суду подана з пропуском строку, передбаченого статтею 454 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який є присічним.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заявник зазначає, що повернення заяви з підстав пропуску процесуального строку без розгляду клопотання про його поновлення є порушенням конституційного права на судовий захист.
Крім того, суд не дослідив наявності підстав для скасування рішення третейського суду.
Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам оскаржувана ухвала не відповідає.