Постанова
Іменем України
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 369/11118/16-ц
провадження № 61-34709св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Управління з питань надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати на нею право власності на 7/50 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 та зобовʼязати Управління з питань надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області зареєструвати за нею 7/50 частин вказаного будинковолодіння в Державному реєстрі речових прав власності.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що за життя її батьку ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у рівних частках належало будинковолодіння АДРЕСА_1 в рівних частках, оскільки збудоване під час їхнього шлюбу. Після смерті її батька все нерухоме майно за вказаною адресою успадкувала мати ОСОБА_7
Вона (позивач) є спадкоємцем після смерті матері, оскільки фактично вступила у володіння спадковим майном, що розташоване на АДРЕСА_1.
Однак, при перерозподілі та визначенні часток у будинковолодінні Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було допущено помилку й замість 50/50 частки (100 % повної ідеальної частки), помилково зазначено 43/50 частки.
Посилаючись на те, що після смерті матері ОСОБА_7 вона (позивач) фактично успадкувала 7/50 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, сплачує за цю частку земельний податок, комунальні послуги тощо, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для задоволення позову у звʼязку з недоведеністю позивачем належності їй саме 7/50 частин спірного будинку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, як таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з таким вирішенням спору, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 18 квітня 1980 року його дружина ОСОБА_7 звернулась із заявою до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після його смерті, до складу якої входив будинок АДРЕСА_1.
11 січня 1996 року ОСОБА_7 померла й після її смерті відкрилась спадщина, яку 05 червня 1996 року прийняв її син ОСОБА_8 шляхом подачі заяви до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори.
ОСОБА_4 фактично після смерті ОСОБА_7 вступила у володіння спадковим майном, що розташоване на АДРЕСА_1, обслуговує будинковолодіння та сплачує комунальні послуги.
06 червня 2000 року ОСОБА_8 склав заповіт на імʼя ОСОБА_9, яким заповів останній все належне йому на праві власності майно.
04 жовтня 2000 року ОСОБА_8 помер і після його смерті спадщину у порядку спадкування за законом прийняла ОСОБА_9, звернувшись із заявою до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер брат ОСОБА_4 - ОСОБА_10, який за життя також мав право у порядку спадкування після смерті батьків на будинок АДРЕСА_1. Після його смерті 20 серпня 2011 року спадщину прийняв син ОСОБА_5 шляхом подачі заяви до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори.
Зазначені обставини встановлені рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2015 року, залишеним без зміни ухвалами апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року, в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_9, Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області", Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області про визнання недійсним дублікату договору дарування Ѕ частини будинковолодіння, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину жилого будинку, зобовʼязання скасувати його державну реєстрацію, зобовʼязання скасувати реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нерухомого майна і визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Зазначеним рішенням визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2013 року на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, видане на імʼя ОСОБА_9 Зобовʼязано комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" скасувати державну реєстрацію Ѕ частини жилого будинку АДРЕСА_1 на імʼя ОСОБА_8, що зареєстровано на підставі постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2012 року. У решті вимог, зокрема, про визнання права власності за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом на 7/50 частин спірного будинковолодінння, відмовлено.
Під час розгляду вищевказаної справи ОСОБА_4 зазначала, що фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_7, оскільки постійно проживає і зареєстрована з народження у спірному будинку. Із-за плутанини і невідповідності розрахунків щодо часток в будинковолодінні залишились неврахованими 7/50 часток, на які просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом.
Києво-Святошинський районний суд при прийнятті рішенні від 11 вересня 2015 року, яке є преюдиційним, не вбачав підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом на 7/50 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 з огляду на недоведеність нею того, що ці 7/50 частин повинні належати саме їй.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.