Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 183/2689/17
провадження № 61-1303св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року у складі судді Сороки О. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_6 12 грудня 2014 року надалау борг ОСОБА_5 грошові кошти, а остання зобовʼязалась сплачувати відсотки за користування грошовими коштами. 12 грудня 2014 року позивач передала відповідачу 27 000,00 грн, відповідач власноручно написала розписку та зобовʼязалася повернути кошти за першою вимогою, сплачувати відсотки у розмірі 2 200,00 грн щомісяця.
05 липня 2016 року позивач надала відповідачу 11 718,00 грн та 700 доларів США, про що ОСОБА_5 написала розписку. Відповідач за цим договором зобовʼязалася сплачувати відсотки у розмірі 8% щомісяця від суми позики та повернути борг 31серпня 2016 року. Відсотки за договором позики від 05липня 2016 року тасуму боргу ОСОБА_5 не повернула, у звʼязку з чим ОСОБА_4 направила на її адресу письмову вимогу, однак відповіді не отримала.
За договором позики від 12 грудня 2014 року ОСОБА_5 сплачувала відсотки до 01 січня 2017 року, надалі відмовилася їх сплачувати, як і відмовилася за першою вимогою повернути борг.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4борг за договором позики від 12 рудня 2014 року у розмірі 27 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4борг за договором позики від 05 липня 2016 року у розмірі 29 561,28 грн. Вирішено питання розподілу судового збору.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що між сторонами укладено договір, відповідач свої зобовʼязання не виконала, у зазначені строки гроші не повернула, тому відповідно до чинного законодавства необхідно стягнути заборгованість за борговими розписками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Заперечень на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
01 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5
У січні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено, що відповідач не отримувала кошти саме від позивача за розписками від 12 грудня 2014 року та 05 липня 2016 року. За цими розписками відповідач брала кошти у ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Матеріали справи не містять жодного доказу, що позивач є позикодавцем за спірними розписками. У тексті розписки відсутні відомості про позивача та свідків. Лише факт наявності у позивача оригіналів розписок, як єдиний доказ права вимоги коштів від відповідача, є недопустимим.
Відсутні підтвердження, що відповідачем відповідно до розписок здійснювались виплати на користь позивача за відсотками.
Судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що цей спір розглядався правоохоронними органами і під час розгляду проведено відповідні процесуальні дії, якими встановлено відсутність у діях відповідача ознак злочину та не встановлено боргові зобовʼязання відповідача перед позивачем.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 12 грудня 2014 року надала уборг ОСОБА_5 грошові кошти, а остання зобовʼязалась сплачувати відсотки за користування грошовими коштами. 12 грудня 2014 року позивач передала відповідачу 27 000,00 грн, відповідач власноручно написала розписку та зобовʼязалася повернути кошти за першою вимогою, сплачувати відсотки у розмірі 2 200,00 грн щомісяця.
05 липня 2016 року позивач надала відповідачу 11 718,00 грн та 700 доларів США, про що ОСОБА_5 написала розписку. Відповідач за цим договором зобовʼязалася сплачувати відсотки у розмірі 8% щомісяця від суми позики та повернути борг 31серпня 2016 року.
Суду першої інстанції надано оригінал розписки від 12 грудня 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_5 отримала у борг 27 000,00 грн, зобовʼязавшись їх повернути за першою вимогою.
Надано оригінал розписки від 05 липня 2016 року відповідно до якої ОСОБА_5 отримала у борг 11 718,00 грн та 700,00 доларів США, зобовʼязавшись їх повернути 31 серпня 2016 року.
Зазначені розписки, відповідно до вимог частини першої статті 1047 ЦК України є договором, що укладений у письмовій формі, оскільки його сума більш, ніж у 10 разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму громадян.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.